Справа № 2-4635/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого – судді Нікітіної С.Й
при секретарі – Виноградовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про зобов’язання виконати умови договору, оплату страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 і, після уточнення позовних вимог, просить зобов’язати ЗАТ «СК «Кардіф» виконати обов’язки по договору комплексного страхування позичальника ДКСП № 01/01/6440/2750 від 20.11.2007 року, а саме: оплатити страхове відшкодування в розмірі 4183,35 доларів США на користь ПАТ «УкрСиббанк»; стягнути з ЗАТ «СК «Кардіф» на свою користь суму моральної шкоди в розмірі 10000 грн.; стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на свою користь суму моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь судові витрати.
При цьому позивачка мотивує свої вимоги тим, що 20.11.2007 року за № 11254936000 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є – ПАТ «УкрСиббанк», та її чоловіком – ОСОБА_2 був укладений договір надання споживчого кредиту на суму 15000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту – 75750 грн. за курсом НБУ на день укладання договору. Кредит виданий для особистих потреб позичальника, а поручителем по даному договору виступила позивачка – ОСОБА_1
Крім того, як вважає позивачка, її чоловіка – ОСОБА_2 змусили (в якості обов’язкової умови отримання споживчого кредиту) підписати з ЗАТ «СК «Кардіф» договір комплексного страхування позичальника ДКСП № 01/01/6440/2750 від 20.11.2007 року для забезпечення виконання договору надання споживчого кредиту, укладеного 20.11.2007 року ОСОБА_2 з АКІБ «УкрСиббанк».
Відповідно до вказаного договору комплексного страхування позичальника, об’єктом страхування вказані майнові інтереси, що пов’язані із життям, здоров’ям та працездатністю ОСОБА_2 і у разі смерті останнього, страхова компанія повинна вижити всі необхідні заходи для оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) на користь банку.
Однак, ЗАТ «СК «Кардіф» відмовляється виконувати свої зобов’язання по вказаному договору комплексного страхування позичальника, посилаючись на відсутність страхового випадку та порушення ОСОБА_2 правил страхування, а саме на те, що останній не повідомив страховика про наявність у нього хронічного захворювання.
Позивачка не погоджується з такими діями страхової компанії, так як вимога про сповіщення страховика страхувальником про наявність у останнього хронічного захворювання умовами договору не передбачена, а діагноз – цироз печінки, яким оперує страхова компанія, уперше був поставлений ОСОБА_2 при лікуванні в Одеському обласному медичному центрі в період з 19.04.2008 року по 12.05.2008 року.
Що стосується відсутності страхового випадку, то позивачка, посилаючись на висновок лікаря, зазначає про смерть свого чоловіка не від цирозу печінки (тобто хвороби, на яку застрахована особа хворіла до набуття чинності договором страхування чи загострення хронічної хвороби, на яку застрахована особа була хвора на час укладення договору страхування), а від кровотечі з розширених вен стравоходу (тобто хвороби, яка не виключає настання страхового випадку).
Крім того, позивачка зазначає, що її чоловіку, як споживачу послуг по наданню кредиту, який виконав всі умови зазначених договорів, та їй, як поручителя, який відповідає за невиконання основним позичальником своїх обов’язків з поверненню кредиту, не було надано вичерпної інформації про умови кредитування та умови погашення кредиту в разі настання страхового випадку, зокрема смерті страхувальника.
Договори з надання споживчого кредиту та комплексного страхування позичальника ОСОБА_1 вважає взаємозалежними, так як укладені однією і тою ж особою з одного боку, а договір комплексного страхування укладений для належного виконання договору споживчого кредиту.
Також позивачка зазначає, що ОСОБА_2 не ознайомили з правилами страхування, на які зараз посилається ЗАТ «СК «Кардіф».
Такі дії відповідачів, як вважає позивач, свідчать про невиконання ними умов вказаних договорів надання споживчого кредиту та комплексного страхування позичальника, суперечать положенням чинного законодавства про захист прав споживачів, носять навмисний характер вимагання від неї, як спадкоємця, коштів щодо оплати залишку кредиту її померлого чоловіка в розмірі 4183,35 доларів США.
ОСОБА_1 також зазначає, що вже після смерті 12.05.2008 року її чоловіка – ОСОБА_2, з боку ПАТ «УкрСиббанк» до неї продовжують надходити телефонні дзвінки та листи на ім’я ОСОБА_2 з проханнями прибути до банку та оплатити заборгованість по кредитному договору, що спричиняє для позивача сильні моральні страждання, які вона оцінює в 10000 грн.
Також, відмова ЗАТ «СК «Кардіф» виконати умови договору, укладеному з її чоловіком, змушує ОСОБА_1 тривалий час звертатися до різних інстанції з вимогою належного виконання страховиком своїх зобов’язань. Страхова ж компанія всіляко ухиляється від виконання взятих на себе, по вказаному договору, зобов’язань, надає суду недостовірну інформацію, чим спричиняє позивачці моральних страждань, які остання оцінює в 10000 грн.
Ці вимоги підтримані в судовому засідання представником ОСОБА_1 по довіреності – ОСОБА_3
Представник ЗАТ «Страхова компанія «Кардіф» по довіреності – ОСОБА_4 в судовому засідання позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з наступних підстав.
Сторонами договору страхування є ОСОБА_2 (страхувальник) та ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», як правонаступник ЗАТ «СК «Кардіф» (страховик), вигодонабувачем за цим договором є ПАТ «УкрСиббанк», як правонаступник АКІБ «УкрСиббанк». Позивач - ОСОБА_1, не є стороною вказаного договору страхування, не є вигодонабувачем, відносини між нею та страховою компанією не виникли, а договір страхування не створив для позивачки ні прав ні обов’язків.
Після того, як 09.06.2008 року на адресу СК «Кардіф» надійшов лист від АКІБ «УкрСиббанк» з повідомленням про страховий випадок (смерть застрахованої особи внаслідок хвороби), який трапився з ОСОБА_2 12.05.2008 року та вимогою здійснити страхову виплату в сумі 4164,46 доларів США, що в гривневому еквіваленті склало 21030,52 грн., а також лист від ОСОБА_1 із повідомленням про страховий випадок та вимогою здійснити страхову виплату, страховою компанією було проаналізовано причини смерті застрахованої особи – ОСОБА_2 та прийнято рішення про відмову у здійсненні страхової виплати.
Таке рішення обумовлено наявністю декількох, передбачених законом та договором, підстав, а саме: поданням страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку (на час укладання договору страхування 20.11.2007 року ОСОБА_2 було встановлено такі діагнози, як гіпертонічна хвороба ІІ ступеню – 22.04.2002 року та цироз печінки – 06.09.2007 року); залежність прямо чи опосередковано настання смерті від хвороби, на яку застрахована особа хворіла до набуття чинності договором страхування чи загострення та ускладнення хронічної хвороби, на яку застрахована особа була хвора на час укладання договору страхування (цироз печінки); несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку без поважних причин (страховий випадок настав 12.05.2008 року, а повідомлення про нього надано страховику лише 09.06.2008 року).
Твердження позивачки щодо не ознайомлення ОСОБА_2 з правилами страхування, заперечується, як вважає представник СК «Кардіф», самим підписом страхувальника на вказаному договорі страхування. Ознайомлення ОСОБА_1 з правилами страхування не передбачено ні законом ні договором по якому вона стороною не являлась.
Щодо звинувачень у порушенні вимог законодавства про захист прав споживачів, то представник страхової компанії вважає їх голослівними, так як ОСОБА_2 було детально ознайомлено зі всіма правилами та умовами договору страхування.
В свою чергу, ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали Договору поруки, як вид забезпечення зобов‘язань ОСОБА_2 за договором кредиту. Наведені ж позивачкою факти свідчать про наявність підстав для визнання недійсним саме договору поруки як правочину, вчиненого під впливом помилки або обману. Однак, будь-які причинно-наслідкові зв‘язки між договором поруки та договором страхування відсутні, а позивачка не має жодного відношення до договору страхування, за яким вона просить стягнути страхову виплату.
Щодо твердження позивачкою того, що договір страхування був нав‘язаний їм (ОСОБА_2 та ОСОБА_1М.) працівниками АКІБ «УкрСиббанк», як обов‘язкова передумова отримання споживчого ними кредиту, то представник страхової компанії зазначає, що в договорі страхування не має колективної сторони. Кожна із сторін представлена однієї єдиною особою: страховик - ЗАТ «СК «Кардіф»; страхувальник – ОСОБА_2; вигодонабувач – АКІБ «УкрСиббанк».
Споживчий кредит отримував особисто ОСОБА_2. Договір страхування укладався не з особою «ми», а з ОСОБА_2, якому належними чином були роз‘яснені права, якими він користується, та обов‘язки, які на нього покладаються за договором страхування. Своїм власним підписом у договорі страхування ОСОБА_2 засвідчив, що Договір страхування укладений з його власного волевиявлення, він був ознайомлений з умовами страхування, Правилами страхування ЗАТ «СК «КАРДІФ» та згоден з умовами Договору страхування, викладеними на його зворотній стороні. Його особистий підпис свідчить про те, що він був ознайомлений із умовами, викладеними на зворотній стороні договору страхування, де, серед інших умов, також чітко зазначені права та обов‘язки страхувальника.
Щодо вимог про відшкодування завданої моральної шкоди, то представник страхової компанії просить звернути увагу на висновки Верховного Суду України про те, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.
ОСОБА_1 обвинувачує відповідачів у завданні їй моральної шкоди на правах споживача послуг АКІБ «УкрСиббанк» на підставі Договору поруки. При цьому, банком надаються фінансові послуги, які самі по собі є таким, що не можуть бути небезпечним та не можуть завдати шкоди життю та здоров‘ю особи. Отже, виходячи із вищенаведених висновків Верховного Суду України, правові підстави для стягнення відшкодування моральної шкоди на користь позивача відсутні.
Також, представник СК «Кардіф» зазначає , що в матеріалах судової справи немає жодного доказу, який би свідчив про вчинення відповідачами винних дій, спрямованих за завдання будь-якої шкоди позивачу. ОСОБА_1 лише голослівно стверджує про завдання їй моральної шкоди діянням відповідачів, однак суду не надала жодного доказу того, що вона дійсно, у зв‘язку із винними діями відповідачів, зазнала душевних (моральних) страждань, які негативно вплинули на її стан здоров‘я. Також позивачка не надала підтвердження того, з чого вона виходила здійснюючи розрахунок заявленої суми відшкодування моральної шкоди, не вмотивувала, чому просить стягнути з відповідачів саме 20 000,00 грн.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» по довіреності ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважає, що законних підстав для відшкодування моральної шкоди позивачці з боку банку не має.
При цьому представник банку підтвердив, що у зв’язку з виробничими обставинами дані про смерть ОСОБА_2 як позичальника не були належним чином опрацьовані, що призвело до зателефонувань та направленню листів на адресу місця проживання померлого позичальника з вимогами погасити заборгованість по кредиту. Проте, ці дії не носили навмисного характеру.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не обгрунтований, не доведений та не підлягає задоволенню.
При цьому суд виходить з наступного.
20.11.2007 року за № 11254936000 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є – ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір надання споживчого кредиту на суму 15000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту – 75750 грн. за курсом НБУ на день укладання договору. Кредит виданий для особистих потреб позичальника, а поручителем по даному договору виступила позивачка – ОСОБА_1.
Крім того, 20.11.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Страхова компанія «Кардіф», правонаступником якого є – ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», укладено договір комплексного страхування позичальника ДКСП № 01/01/6440/2750 для забезпечення виконання договору надання споживчого кредиту, укладеного 20.11.2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк».
Відповідно до вказаного договору комплексного страхування позичальника, об’єктом страхування є майнові інтереси, що пов’язані із життям, здоров’ям та працездатністю ОСОБА_2 і, у разі смерті останнього, страхова компанія повинна вижити всі необхідні заходи для оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) на користь банку.
ПАТ «СК «Кардіф» відмовляється виконувати свої зобов’язання по вказаному договору комплексного страхування позичальника, посилаючись на відсутність страхового випадку та порушення ОСОБА_2 правил страхування. Залишок суми непогашеного кредиту складає 4 164,46 доларів США, гривневий еквівалент - 21 030,52 грн. Цю суму, ПАТ «УкрСиббанк», як кредитор має намір стягнути з спадкоємця померлого ОСОБА_2
Ці факти змушують ОСОБА_1 звернутися до суду з подібними вимогами та вимогами про відшкодування на її користь суми моральної шкоди, яка спричинена позивачці неправомірними діями страхової компанії та банку.
Суд знаходить, що предметом позову в даному випадку є суперечка з приводу сплати СК «Кардіф» суми страхового відшкодування на користь вигодонабувача – ПАТ «УкрСиббанк» в результаті настання страхового випадку – смерті страхувальника ОСОБА_2
При цьому суд враховує те, що сторонами по договору комплексного страхування є страховик - ПАТ «СК «Кардіф»; страхувальник – ОСОБА_2, тобто правовідносини страхування, об’єктом яких є майнові інтереси, що пов’язані із життям, здоров’ям та працездатністю застрахованої особи – ОСОБА_2, ніяким чином не впливають на виникнення у ОСОБА_1 прав та обов’язків, пов’язаних з цим страхуванням, як у спадкоємиці.
Це дозволяє суду зробити висновок про те, що правовідносини між СК «Кардіф» та ОСОБА_1 не виникали.
Так, договір споживчого кредиту укладений між банком та померлим чоловіком позивачки. Сама позивачка виступила поручителем по даному договору споживчого кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.
Відповідно до положень ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника.
Внаслідок цього, суд вважає, що після смерті ОСОБА_2 припинилися зобов’язання ОСОБА_1 як поручителя та правовідносини з нею, як поручителем по договору споживчого кредиту, укладеному її чоловіком з «УкрСиббанком».
Проте, оформлення спадкових прав ОСОБА_1 на спадкове майно свого померлого чоловіка – ОСОБА_2, що підтверджено відповідною довідкою Сьомої Одеської державної нотаріальної контори від 19.11.2008 року, встановило для неї обов’язок відповідати і по зобов’язанням свого померлого чоловіка на підставі ст.ст. 1216, 1282 ЦК України, зокрема, по зобов’язанням перед ПАТ «УкрСиббанк» з приводу погашення споживчого кредиту. Однак прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті свого чоловіка – ОСОБА_2, не можна рахувати як підставу для виникнення правовідносин між ОСОБА_1 та СК «Кардіф», яка застрахувала життя ОСОБА_2
Так, СК «Кардіф» застрахувала ОСОБА_2 на випадок погіршення його здоров’я чи його смерті, тобто на момент виникнення такого страхового випадку, коли застрахований не зможе закінчити виплату отриманого у банку кредиту, що зумовило призначення вигодонабувачем за вказаним договором – ПАТ «УкрСиббанк».
Таким чином, смерть ОСОБА_2 могла стати «страховим випадком», в разі чого, ніяких правових наслідків для його спадкоємиці – ОСОБА_1, договір померлого зі страховою компанією СК «Кардіф» не міг нести.
Проте, як вважає суд, внаслідок порушення (не виконання) ОСОБА_2, ще за життя, умов страхового договору - після його смерті страховий випадок не наступив, що зумовлює зупинення всіляких правовідносин з СК «Кардіф» по договору комплексного страхування позичальника.
Сама СК «Кардіф» повідомила банку про наявність таких обставин, що зумовили відсутність страхового випадку і виникнення зобов’язань у страховика виплатити страхове відшкодування вигодонабувачу (ПАТ «УкрСиббанк»), після чого у банка виникли всі підстави вимагати повернення залишку боргу від спадкоємців ОСОБА_2, зокрема від ОСОБА_1
Така ситуація не влаштовує позивачку, в зв’язку з чим, вона вимагає, щоб вигодонабувач – ПАТ «УкрСиббанк» не згодився з твердженням СК «Кардіф» про відсутність страхового випадку. Однак, можливість заявлення ОСОБА_1 позовних вимог такого характеру не передбачена чинним законодавством, суперечить положеням ст. 13 ЦК України, так як виниклий спір фактично стосується лише правовідносин між ПАТ «СК «Кардіф» та ПАТ «УкрСиббанк».
Щодо відшкодування моральної шкоди то ці вимоги ОСОБА_1 не обгрунтовані та не підтвердженні доказами. Надані суду листи ПАТ «Укрсиббанк» які надійшли на адресу ОСОБА_2 вже після його смерті з вимогою про погашення залишку кредиту, суд не розцінює як навмисні дії банку, які підпадають під вимоги ст.ст. 23, 1167 ЦК України та направлені на спричинення позивачці моральних страждань, а вважає їх проявом халатного відношення працівників банку до своїх посадових обов’язків.
Крім того, Верховного Суду України зроблені висновки про те, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.
Позивачка ж обвинувачує відповідачів у спричиненні їй моральної шкоди на правах споживача послуг АКІБ «УкрСиббанк» на підставі договору поруки. При цьому, банком надаються фінансові послуги, які самі по собі є таким, що не можуть бути небезпечним та не можуть завдати шкоди життю та здоров‘ю особи. Отже, виходячи із вищенаведених висновків Верховного Суду України, правові підстави для стягнення відшкодування моральної шкоди на користь позивача також відсутні.
Таким чином, висновок суду про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 випливає з встановлених судом обставин, щодо відсутності правових підстав у ОСОБА_1 ставити такі вимоги, які фактично визначають новий характер правовідносин лише між ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» та ПАТ «УкрСиббанк», при тому, що ці правовідносини ніяких прав та обов’язків ОСОБА_1 не встановлюють.
Керуючись ст. ст. 23, 559, 608, 1167, 1216, 1282 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 213-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про зобов’язання Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф» виконати обов’язки по договору комплексного страхування позичальника ДКСП № 01/01/6440/2750 від 20.11.2007 року та оплатити страхове відшкодування в розмірі 4183,35 доларів США на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»; стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф» на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди в розмірі 10000 грн.; стягнення з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 судових витрат - відмовити.
Протягом 10 днів з дня виготовлення вмотивованого рішення на нього може бути подано заяву про апеляційне оскарження, а протягом 20 днів після подання заяви – апеляційну скаргу через місцевий суд.
Суддя: