Справа № 2а-0316/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 травня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої - судді Нізік О.В.
при секретарі – Чувашовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської у місті Дніпропетровську ради про признання дій незаконними та стягнення недоотриманої суми, -
в с т а н о в и в:
21 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської у місті Дніпропетровську ради, в якому просив признати незаконними дії відповідача, щодо нарахування та виплати йому не в повному обсязі одноразової допомоги за шкоду причинену здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі на його користь невиплачену одноразову допомогу за шкоду, причинену здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 27225 гривень 00 копійок. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалід третьої групи, захворювання якого пов’язані з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно вищевказаного Закону одноразова допомога виплачується в наступних розмірах: інвалідам 3ї групи – тридцять мінімальних зарплат; інвалідам 2ї групи – сорок п’ять мінімальних заробітних плат. В разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам виплачується різниця в компенсаціях. В 1992 році йому встановили третю групу інвалідності, проте відповідної одноразової виплати виплачено не було. При черговому обстеженні йому було встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов’язане з його участю в ліквідації аварії на ЧАЕС. Мінімальна заробітна плата на час встановлення другої групи інвалідності (лютий 2009 року) становила 525, 00 гривень. Відповідно до зазначеного вважає, що відповідач повинен був йому виплатити одноразову допомогу у сумі: 605,00 грн. * 45 = 27225,00 гривень. Таким чином, вважає, що заперечення відповідача щодо виплати йому одноразової допомоги при встановлені другої групи інвалідності є незаконними та такими, що суперечать діючому законодавству.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської у місті Дніпропетровську ради в судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі та керуючись постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 просила в задоволенні позову відмовити.
Представник Центру по нарахуванню та виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог м. Дніпропетровська у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. І ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щорічна допомога на оздоровлення. яка виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а. с. 5). Перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Красногвардійського району м. Дніпропетровська як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 2, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
24 липня 2009 року ОСОБА_1 звертався з заявою до Управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо виплати йому не в повному обсязі одноразової допомоги за втрату здоров’я у відповідності до ст. 48 Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а. с. 6). Однак, листом від 29.07.2009 року № 09/450 відповідач ОСОБА_1 відмовив в його зверненні керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (зі змінами, внесеними згідно до постанови КМУ № 562 від 12 липня 2005 року та постановою КМУ № 649 від 20 квітня 2007 року) «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Основні положення щодо реалізації, зокрема, конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-12 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон №796-12).
Цим Законом передбачено компенсації, пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій та їх розміри. Серед них: одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб віднесених до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, передбачена статтею 48 цього Закону.
Частина перша статті 48 Закону № 796-12 передбачає, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах: інвалідам другої групи – 45 мінімальних заробітних плат.
Законом України від 26.12.2008р. № 835-VI «Про Державний бюджет на 2009 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2009 року - 31.03.2009 року була встановлена у розмірі 605,00 грн. , з 01.04.2009 року – 30.06.2009 року - 625 грн., з 01.07.2009 року – 30.09.2009 року - 630 грн., з 01.10.2009 року – 31.10.2009 року - 650 грн., з 01.11.2009 року – 31.12.2009 року – 744 грн.
Зазначені нормативні акти свідчать про те, що розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен рік. Зі змісту зазначених вище Законів не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування визначеного в них розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений, встановлений Законом України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає що при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинним на момент нарахування щорічної допомоги, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів визначених Постановою Кабінету Міністрів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської у місті Дніпропетровську ради щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги за шкоду, причинену здоров’ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є незаконними. Суд вважає за необхідне зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської у місті Дніпропетровську ради здійснити нарахування та виплату різниці одноразової компенсації за шкоду, причинену здоров’ю внаслідок катастрофи на ЧАЕС ОСОБА_1 при встановленні інвалідності вищої групи з лютого 2009 року на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України № 796-12 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України від 26.12.2008р. № 835-VI «Про Державний бюджет на 2009 рік».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 159, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської у місті Дніпропетровську ради щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової допомоги за шкоду, причинену здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи – незаконними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської у місті Дніпропетровську ради здійснити нарахування та виплату різницю одноразової компенсації за шкоду, причинену здоров’ю внаслідок катастрофи на ЧАЕС ОСОБА_1 при встановленні інвалідності вищої групи з лютого 2009 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Красногвардійський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Нізік