Справа № 2а-1186/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - Нізік О.В.
при секретарі - Чувашовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Державної патрульної служби БДПС ВДАІ міста Дніпропетровська молодшого сержанта міліції Олійник Володимира Володимировича про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
12 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії інспектора ДПС молодшого сержанта міліції Олійника В.В. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ № 333255 та щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 622972, складене відносно нього позивача ОСОБА_1 03 квітня 2010 року, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 622972 від 03 квітня 2010 року якою його позивача ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 03 квітня 2010 року на своєму автомобілі «Subaru» рухався в місті Дніпропетровську по проспекту імені газети «Правда». Враховуючи максимально дозволену швидкість – 60 км/год., швидкість його автомобіля складала 70 км/год., яка дозволяється правилами дорожнього руху. Не зважаючи на вказане, його було зупинено особою в формі працівника ДАІ, який наказав передати йому посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Його прохання щодо надання пояснень про причину зупинки пояснено, що він порушив ПДР, перевищив швидкість. Через деякий час Інспектором ДПС був заповнений Протокол, зі змісту якого він дізнався що він нібито перевищив швидкість на 43 км/год, що було зафіксовано приладом «Сокіл» № 0309306. Через деякий час Інспектор ДПС вручив йому копію Постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АН № 622972. З висновком про адміністративне правопорушення не погоджується з огляду на те, що адміністративне правопорушення, до якого він притягується на підставі Постанови не скоював, Правила дорожнього руху України не порушував. Вважає, що викладена Інспектором ДПС інформація в Протоколі та Постанові є виключно його суб’єктивною позицією та не може вважатися доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. Вважає постанову незаконною, у зв’язку з чим вимушений звернутися до суду.
У судове засідання позивач не з’явився, але надав заяву в якій просив справу розглядати без його участі.
Інспектор Державної патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області молодший сержант міліції Олійник В.В. у судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій просив розглядати справу беї його присутності, в зв’язку з постійним виконанням службових обов’язків. Вважає, що адміністративний матеріал за порушення правил дорожнього руху України складений ним правомірно та обґрунтовано, з позовом позивача не згоден.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з заявою позивача, повно і всебічно з’ясувавши обставини в адміністративній справі, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КпАП України – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України – у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У судовому засіданні було встановлено, що 03 квітня 2010 року відносно позивача Інспектором Державної патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області молодшим сержантом міліції Олійник В.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АЕ № 333255 (а.с.4) на підставі якого винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АН № 622972 (а.с.3), де зазначено, що 03 квітня 2010 року о 09 год. 03 хв. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1 в місті Дніпропетровську по проспекту імені газети «Правда» рухався зі швидкістю 106 км/год., чим перевищив встановлені в населеному пункті швидкісний режим на 43 км/год. Швидкість встановлювалась приладом «Іскра № 0309306», чим порушив п. 12.4 ПДР України (а.с.3). За вказане правопорушення передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КпАП України. На позивача було накладено штраф в розмірі 300 гривень.
Згідно ст. 251 КпАП України - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КпАП України - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України – в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АН № 622972 від 03 квітня 2010 року винесена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема норм КпАП України – з порушенням передбаченого законом порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, а саме при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення Інспектором Державної патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області молодшим сержантом міліції Олійник В.В. не було з’ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не зазначено свідків правопорушення, не застосовані технічні прилади та технічних засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Оскільки відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав інших доказів стосовно правомірності свого рішення та доказів відносно наявності адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 судом не встановлено, тому постанова підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 122, 251, 280 КпАП України зі змінами та доповненнями, п. 12.4 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10 жовтня 2001 року № 1306 зі змінами та доповненнями, ч. 4 ст. 128, ст. 159-163 КАС України зі змінами та доповненнями, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 333255 складену Інспектором Державної патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області молодшим сержантом міліції Олійник В.В. 03 квітня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України – скасувати, провадження в адміністративній справі – закрити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Копія апеляційної скарги повинна бути одночасно направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Нізік