Справа № 2а-1190/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 червня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Нізік О.В.

при секретарі Чувашовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС БДПС ВДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області старшого сержанта Тімченко Юрія Анатолійовича про визнання незаконною та скасування постанови АЕ № 069902 про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що постановою ІДПС ВДПІ м. Дніпропетровська від 28 листопада 2009 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340 гривень, за те що нібито він 28.11.2009 року о 08-55 год. керуючи автомобілем «Сузукі Aerio» номерний знак НОМЕР_2, по вулиці Березинській м. Дніпропетровська, не пропустив пішоходів які переїхали проїздну частину дороги по пішохідному переходу, чим порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху України, скоївши правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП. Стверджував, що п. 18.1 ПДР України не порушував а ствердження, про те, що він вчинив правопорушення необґрунтоване і нічим не підтверджується. Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи. Пояснив, що у момент його наближення до пішохідного переходу пішоходів на ньому не було, вони зійшли на нього з тротуару (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Позивач вважає, що вказаний протокол та постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП – з порушенням передбаченого законом порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст. 251, 256, 280 КУпАП., оскільки в протоколі та постанові не зазначені дані пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, така особа відповідно до ст. 269 КУпАП є потерпілим по справі, або при наймі, згідно ст. 272 КУпАП свідком. Відсутність у справі не тільки пояснень а і даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст. 256 КУпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. Позивач вважає, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП – з порушенням передбаченого законом порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, за відсутності належних доказів його вини у скоєному правопорушенні, а тому підлягає скасуванню. Таким чином позивач вимушений звернутися до суду.

У судове засідання позивач не з’явився, але надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати без його участі.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, суду надав письмову заяву в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, просив суд винести рішення згідно діючого законодавства.    

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу можу бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.    

          Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

           Згідно п. 18.1 Правил дорожнього руху України - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У судовому засіданні було встановлено, що 28 листопада 2009 року Інспектором ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшим сержантом Тімченко Юрієм Анатолійовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ № 160254, де зазначено, що 28 листопада 2009 року о 08-55 год. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ?узукі Aerio”, номерний знак НОМЕР_2, по вулиці Березинська в м. Дніпропетровську, не пропустив пішоходів, які переходили проїзну частину дороги по пішохідному переходу, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР України (а.с.6). За вказане правопорушення передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КпАП України. Того ж дня Інспектором ДПС була складена постанова серії АЕ № 069902 в справі про адміністративне правопорушення, згідно якої на позивача було накладено штраф в розмірі 340 грн.    

Позивачем було подано позов до суду 13 квітня 2010 року.

Відповідно до ст. 289 КпАП України - скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу .

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач в своїй заяві заперечував проти позову та наполягав на відмові у його задоволенні. Позивач звернувся до суду 13 квітня 2010 року, тобто з пропуском десятиденного терміну, встановленого ст. 289 КпАП України, поновлення строку на оскарження у суду не просив, тому причини пропуску строку зазначені позивачем судом не визнані поважними, так як позивач був повідомлений 28 листопада 2009 року про складення у відношенні нього протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, а тому перешкод в оскарженні зазначеної постанови в строк встановлений ст. 289 КпАП України судом не вбачається, таким чином в задоволені позову необхідно відмовити.

Таким чином, в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 122 КпАП України, п. 18.1 Правил дорожнього руху, ст. ст. 70, 71, 159-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшого сержанта Тімченко Юрія Анатолійовича про визнання незаконною та скасування постанови АЕ № 069902 про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.    

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Красногвардійський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя         О.В. Нізік