справа № 2-а-551/2010                                                            

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Захарчук С.С.

при секретарі -                           Совівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання зробити перерахунок пенсії та виплату,

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання зробити перерахунок пенсії та виплату.

Зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії в розмірі                                   8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим зазначеним Законом, що управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва відмовилося привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити державну та додаткову пенсії відповідно до вимог закону з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком - державна пенсія, та додаткової пенсії з розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16 грудня 2009 року та виплачувати йому державну та додаткову пенсію відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у подальшому.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за відсутності управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та заперечуючи проти позову управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що нарахування державної та додаткової пенсії здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 33-35).

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту норм КАС України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІI групи (а.с. 8), учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії                        НОМЕР_1 (а.с. 9), перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та отримує державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон).

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі.

Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ч. 4 ст. 54 Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІ групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, і з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, зазначеною статтею мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.

Частиною 1 ст. 67 Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року                              № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення її права на отримання державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону, виходячи з розміру 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з наведеного, дії відповідача по нарахуванню державної та додаткової пенсії позивачеві на підставі норм постанов Кабінету Міністрів України, а не Закону є протиправними.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію в подальшому, суд зазначає, що згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 64, 75, 92 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст. ст. 2, 71, 72, 86, 94, 104, 105, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання зробити перерахунок пенсії та виплату - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі                                  м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 16 грудня 2009 року до 15 липня 2010 року на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва за період з 16 грудня 2009 року до 15 липня 2010 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, розмір державної пенсії, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та розмір додаткової пенсії, виходячи з розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 та з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за виключенням сум фактично проведеної виплати.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                           С.С. Захарчук