Справа № 1-245
2010 р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2010 року Сарненський районний суд Рівненської області
одноособово суддя Березень Ю. В.
при секретарі Кудіній А. Р.,
з участю прокурора Барбашової О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки с. Люхча Сарненського району, українки, громадянки України, неодруженої, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючої, не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1, являючись матір’ю малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, злісно не виконувала встановлені ст. 51 Конституції України, ст. 150 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 12 Закону України „Про охорону дитинства” обов’язки по догляду за дитиною: з часу народження не утримувала дитину, не піклувалась про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, зловживала спиртними напоями, вела аморальний спосіб життя, що спричинило тяжкі наслідки.
13 січня 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, залишила малолітнього сина без нагляду, внаслідок чого останній отримав термічні опіки тулуба, сідниць, обох нижніх кінцівок, що складає 15% поверхні тіла.
Отримавши державну допомогу при народженні дитини в сумі 8500 грн. та допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в сумі 4291,60 грн. та 4505,66 грн., маючи можливість утримувати дитину, ОСОБА_1 не забезпечила малолітнього сина ОСОБА_2 засобами до існування – необхідною кількістю та якісним харчуванням, одягом, не піклувалась його здоров’ям, не вживала заходів щодо надання своєчасної медичної допомоги, внаслідок чого дитина набула захворювання у виді гіпотрофії ІІ ступеня, рахіту І ступеня, контрактури кульшових суглобів, затримки в кінетичному розвитку, дефіцитної анемії середнього ступеня важкості, затримки в психоневрологічному розвитку.
Вина підсудної у вчиненні злочину, яка у судовому засіданні вину в інкримінованому їй діянні визнала повністю та щиро розкаялась, підтверджується її визнавальними показаннями, в яких підсудна повно та детально пояснила про обставини вчиненого, викладені вище.
Суд визнав за недоцільне дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорювались.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ст. 166 КК України, як злісне невиконання матір’ю встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
При призначенні виду та міри покарання підсудній суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу підсудної, яка за місцем проживання характеризується негативно; як пом’якшуючі покарання обставини приймає вчинення злочину вперше, щире каяття підсудної та активне сприяння розкриттю злочину, обтяжуючих покарання обставин не встановлено.
Суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудної можливе шляхом призначення виду покарання позбавлення волі.
З огляду на обставини справи суд вважає, що виправлення засудженої можливе без відбування призначеного покарання, у відповідності до вимог ст. 75 КК України остаточне покарання слід призначити із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробовуванням.
Запобіжний захід засудженій підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили слід залишити попередній.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробовуванням з іспитовим строком на два роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов’язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально – виконавчої системи та періодично з`являтись в ці органи для реєстрації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженій залишити попередній – підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя: