Справа № 2а-8328/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Дудка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки»про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 184368 гривень 67 копійок , суд, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки», в якому позивач просить суд стягнути з комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки»на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Державного казначейства суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 183269,06 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1099,61 грн.
В своєму позові позивач зазначив, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, наданому відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2008 рік на підприємстві склала 630 осіб. У відповідності із вимогами чинного законодавства України, зокрема ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був створити 25 місць, призначених для працевлаштування інвалідів, проте утворив лише 12. За невиконання вищевказаного нормативу, відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 184368,67 грн., сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, але не сплатив. Крім того, у зв’язку із простроченням погашення адміністративно-господарських санкцій відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 1099,61 грн.
Відповідач надав до суду заперечення (а.с.43-45), в яких зазначив, що ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним порушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно з ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Відповідач зазначає, що саме на державну службу зайнятості покладається обов’язок забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, яка здійснює пошук підходящої роботи для них, на підприємство покладено обов’язок створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у відповідності до нормативу у розмірі 4 %, що відповідачем і було зроблено. Позивач не надав доказів про те, що відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні інвалідів. Відповідач звертає також увагу на те, що ним надавались усі необхідні документи звітності.
У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданому до суду запереченні.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
10 лютого 2009 року комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки»було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою N 10-ПІ до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 8-9), в якому, зокрема, зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік становила 630 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 14 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 25 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника фактично становила 14097,62 грн.
22.04.2009 року Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на підставі даних звіту, поданого комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки», було розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яку належало самостійно сплатити до бюджету на рахунок Держказначейства в Одеській області в строк до 15 квітня поточного року, із зазначенням, що норматив повинен був складати 25 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 12 осіб, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами становила 13 осіб, середньорічна заробітна плата 14097,62 грн., а сума адміністративно-господарських санкцій становить 183269,06 грн. ( а.с.7).
Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною 1 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з ч. 3 цієї норми права підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тоді як такий обов’язок покладається на органи державної служби зайнятості. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт звернення безпосередньо до КП «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки»або до державної служби зайнятості інвалідів, які бажають працевлаштуватися та яким було відмовлено у такому працевлаштуванні.
Згідно із пп. 12 п. п. «б»ч. 1 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і неспроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць; прийняття рішень про створення на підприємствах спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація професійної підготовки цих осіб.
До суду не надано відомостей, які б підтверджували реалізацію визначених вище повноважень органів місцевого самоврядування відносно КП «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки».
Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Вказаною нормою визначений обов’язок підприємства створювати спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування з урахуванням обмежених можливостей інваліді лише у разі необхідності, однак до суду не надано доказів, які б свідчили про те, що така необхідність виникала.
До суду надані копії звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН, що надавались відповідачем до Одеського міського центру зайнятості протягом 2008 року (а.с. 46 –48, 74-79), які свідчать про наявність на підприємстві вакансій у відповідні періоди, до яких не встановлювалось особливих вимог, та які є придатними для працевлаштування інвалідів, однак, позивачем не доведено, що ним для працевлаштування на підприємстві направлялись інваліди, яким було відмовлено у прийнятті на вакантні робочі місця.
Згідно із нормами ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Підстави господарсько-правової відповідальності визначені ст.218 Господарського кодексу України, якою встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Судом встановлена відсутність факту господарського правопорушення з боку КП «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки», а також матеріали справи свідчать про те, що підприємство протягом 2008 року здійснювало низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення. За таких підстав суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 184368 гривень 67 копійок - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 16.07.2010 року.
Суддя С.М.Корой
16 липня 2010 року