Справа № 22ц-1262
Категорія: 57
Головуючий у І інстанції: Кузьмич С.М.
Доповідач апел. інст: Монастирецький Д.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Зубарєвої К.П,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.,
при секретарі Підлужній К.В.,
з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6, про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2008 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 25000 грн. боргу, що є еквівалентно сумі 5000 доларів США по курсу НБУ, внаслідок невиконання зобов’язання.
В обґрунтування позову посилався на те, що 25.06.2000 року зареєстрував шлюб з відповідачкою, від якого у них в 2002 році народився син ОСОБА_7.
З 2005 року він з відповідачкою ОСОБА_2 проживають окремо та не ведуть спільного господарства. В цьому ж році відповідачка подала до суду позов про стягнення з нього аліментів на утримання сина, який судом задоволено.
У жовтні - листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернулася до нього з пропозицією сплатити їй 5000 доларів США на утримання сина, а вона у свою чергу відмовляється від жодних претензій по аліментах та щодо майна, з чим він погодився та сплатив їй зазначену суму.
Проте, отримавши гроші, відповідачка відмовилася від виконання зобов’язань. Повернувшись з-за кордону в серпні 2007 року він дізнався, що: шлюб між ним та відповідачкою розірвано у лютому 2007 року, а син залишився проживати з матір’ю; за ним рахується заборгованість по аліментах в розмірі 2500 грн.; на його нерухоме майно накладено арешт. Крім цього ОСОБА_2 повідомила його про намір отримати право на частину квартири, в якій він проживає.
У липні 2008 року позивач змінив свої вимоги та просив стягнути з відповідачки 24208,50 грн. боргу, що є еквівалентно сумі 5000 доларів США по курсу НБУ станом на 10 липня 2008 року.
У жовтні 2008 року з таким же позовом до ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_4 - мати позивача ОСОБА_6. Зазначила ті ж мотиви, що і в первісному позові, однак вказала, що вищезазначені 5000 доларів США відповідачка отримала від неї особисто, а не від її сина.
Після двох доповнень до позову, а фактично змін, просила стягнути з відповідачки 37 371,50 грн.. грн. боргу, що є еквівалентно сумі 5000 доларів США по курсу НБУ станом на 11 грудня 2008 року.
25 листопада 2008 року позивач за первісним позовом ОСОБА_6 заявив клопотання про залишення його позову без розгляду, яке міським судом було задоволено.
Оскаржуваним рішенням суду від 11 грудня 2008 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6, про стягнення боргу.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 37 371 грн. 50 коп. боргу, 621 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з таким, у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду, справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд покликався на те, що між сторонами мав місце факт передачі коштів в сумі 5000 долари США, внаслідок угоди між ними, що не спростовується сторонами, а також на те, що між сторонами мала місце домовленість - взаємне зобов’язання.
Однак, з такими висновками міського суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 в суд першої інстанції подала заперечення на позови бувшого чоловіка та його матері, які підтвердила у суді апеляційної інстанції, в яких посилалась на те, що у зв’язку із заборгованістю ОСОБА_6 перед нею, яка виникла внаслідок несплати ним аліментів на утримання їхнього сина ОСОБА_8, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій вона та син ОСОБА_8 були прописані як члени сім’ї ОСОБА_6, було накладено арешт.
Мати ОСОБА_6 переживала, що у сина заберуть квартиру за борги по аліментах, а тому також хотіла, щоб вона з сином ОСОБА_8 виписались з цієї квартири з метою приватизації її ОСОБА_6
У зв’язку з цим, та наміром самого ОСОБА_6 приватизувати цю квартиру, між нею та ним відбулась розмова, в ході якої вони дійшли згоди, що вона з сином випишуться з квартири і нададуть йому можливість приватизувати цю квартиру лише на нього одного - ОСОБА_6, а він компенсує їй та сину їхні частки в цій квартирі, що на той час становило приблизно 5000 доларів США. Після цього, отримавши 5000 доларів США, які передала їй мати ОСОБА_6 ОСОБА_4, вона разом з сином 05.12.2006 року виписалась з вищевказаної квартири, а ОСОБА_6 безперешкодно приватизував її. Розписку вона писала під диктовку матері ОСОБА_6 ОСОБА_4 механічно, не звертаючи уваги на її зміст, а тому ні вона, ні син на той момент не розуміли, що ця квартира у комунальній власності і її не можна забрати за борги по аліментах.
Також в запереченні посилається на ч. 1 ст. 190 СК України, згідно якої той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) . Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.
Вказаний договір між нею та ОСОБА_6 не укладався, і навіть не обговорювалось питання про його укладення.
Син ОСОБА_8 є не тільки її дитиною, а й дитиною ОСОБА_6 та онуком позивачки ОСОБА_4.
Виписавшись та виселившись разом з сином з квартири, вони змушені «тулятись по кутках» через відсутність власного житла. ОСОБА_6 та його мати ОСОБА_4 вважають, що вона відмовилась не тільки від своєї та сина часток у квартирі, а ще й від аліментів, тобто від участі батька утримувати сина ОСОБА_8 протягом 14 років, а також що при мінімальній заробітній платі, яку вона отримує, для неї - одинокої жінки, не складе проблем самотужки винаймати житло, годувати та одягати дитину, купувати їй шкільне приладдя.
З довідки про доходи від 10.03.2008 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 працює продавцем і її середньомісячний заробіток становить 520 грн. (а.с. 53) .
Згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 листопада 2005 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходів), починаючи з 28.11.2005 року і до повноліття дитини, але не менше неоподаткованого мінімуму доходу громадян (а.с. 8) .
З довідки ВДВС Червоноградського міського управління юстиції ГУЮ у Львівській області № 3-255/6085 від 13.07.2008 року вбачається, що заборгованість по аліментах ОСОБА_6 станом на
24.07.2008 року за виконавчим листом № 2-6374 від 09.12.2005 року становить 5164 грн. 25 коп. (а.с. 33) .
Матеріалами справи та поясненнями відповідачки, що не спростовано позивачкою та батьком дитини ОСОБА_6, підтверджено, що грошові суми, передані позивачкою, були добровільними і спрямованими на погашення заборгованості по аліментах та надання допомоги на утримання дитини батьком.
Стаття 180 СК України вказує на те, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Крім того, задовольняючи позов, міський суд допустив протиріччя у своїх висновках щодо підстав його задоволення, зокрема зазначив, що: з пояснень сторін суд не може зробити однозначний висновок щодо змісту розписки, оскільки відповідачка відмовляється від перегляду суми стягнутих аліментів в майбутньому; з боку відповідачки не було і не має внутрішньої волі щодо відмови від аліментів, що є порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину - ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Отже, зазначеним, суд першої інстанції сам дійшов висновку, що розписка ОСОБА_2 про те, що: «вона отримала від ОСОБА_4 гроші сумою 5000 доларів 29.11.2006 року, і що, ніяких претензій не буде на цю квартиру і до ОСОБА_6 у зв’язку з аліментами через суд» не є правочином, проте ухвалив протилежне рішення.
Відповідно до ст. 309 ч. 1 п.п. 2,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове - яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
Тому, керуючись ст. ст. 303,304,307 ч. 1 п. 2,309 ч. 1 п. 2,4, 314 ч. 2,313,314 ч. 2,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6, про стягнення боргу - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2-х місяців з дня набрання ним законної сили.