Справа №22ц-2026,2009 р.

Категорія: 5

Головуючий в 1-й інстанції Кусік І.В.

Доповідач - Капітан І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року липня місяця «08» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Капітан І.А.

Суддів: Цуканової І.В., Полікарпової О.М.

при секретарі - Пасько Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від «01» червня 2009 року

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, третя особа - відділ земельних ресурсів у Білозерському районі про визнання недійсними рішення Садівської сільської ради Білозерського району №105 від 13 жовтня 2004 року, Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та реальний поділ жилого будинку і господарських споруд,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Білозерського районного суду від 01 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В письмових запереченнях ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та - законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд І інстанції виходив з того, що провести в натурі поділ жилого будинку на 2/3 та 1/3 частини є неможливим, строк для звернення до суду з вимогами про скасування рішення сільської ради та визнання Державного акту недійсним ОСОБА_1 пропустив без поважних причин і підстави для поновлення такого строку відсутні.

Колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини домобудівлі АДРЕСА_1 а ОСОБА_2 власником - 2/3 частини цієї домобудівлі /а.с. 6,48,49/. Рішенням Садівської сільської ради XIII сесії XXIV скликання №105 від 13.10.2004 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, надано у власність та видано Державний акт на присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1812га /а.с. 44,122,123/.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Садівської сільської ради №10 від 19 березня 1998 року присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,16га поділено наступним чином: ОСОБА_2 - 0,10га, ОСОБА_1 - 0,06га. Взаємну згоду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на такий поділ земельної ділянки підтверджено /а.с. 42/.

На підставі даного рішення, а також - акту виділення і встановлення меж в натурі /а.с. 47/ земельну ділянку по АДРЕСА_1 було збільшено, ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на частину цієї земельної ділянки площею 0,10 га /а.с. 24/. Чинність рішення виконкому Садівської сільської ради №10 від 19.03.1998 року, підготовка документів для приватизації земельної ділянки та отримання ОСОБА_1 Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку у 2000 році свідчить про дачу згоди обох сторін на поділ цієї земельної ділянки з урахуванням будівель та споруд, які знаходяться на ділянці кожного, а також про обізнаність ОСОБА_1 про своє право володіти та розпоряджатися земельною ділянкою у визначених Державним актом ХС П-№15 (630) розмірах та конфігурації.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи /а.с. 83-102/ проведення реального поділу жилого будинку суперечить п. 3.17 ДБН 79-92 по складу частини, яка виділяється, є недоцільним, а також неможливим у зв’язку з незадовільним технічним станом будинку.

Згоди щодо отримання позивачем грошової компенсації сторони не досягли.

На підставі наведеного суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки встановлені судом обставини підтверджують необґрунтованість його вимог про виділ частки із майна, що є спільній частковій власності, а також - відсутність підстав для поновлення строку на звернення до суду з вимогами про скасування рішення ради та визнання недійсним Державного акту.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не грунтуються на вимогах закону, що регулює виниклі правовідносини, та - не спростовують встановлених судом обставин.

Дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні позову, суд помилково послався на ст. 370 ЦК України, яка виниклі правовідносини не регулює.

Оскільки дане порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а встановлені судом обставини підтверджують, що між сторонами виник спір про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, колегія суддів вважає за необхідне виключити з рішення посилання на статтю 370 ЦК України, як на підставу відмови у позові, і зазначити, що у позові відмовлено, на підставі ст. 364 ЦК України.

Керуючись ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 01 червня 2009 року залишити без змін.

Виключити з рішення посилання на ст. 370 ЦК України і вважати, що у позові відмовлено, на підставі ст. 364 ЦК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з моменту її проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.