Справа №22ц-1545,2009 р

Категорія 22

Головуючий у 1-й інстанції Завальнюк І.В.

Доповідач - Лісова Г.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року липня місяця 1 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Лісової Г.Є.

Суддів: Семиженка Г.В., Бугрика В.В.

при секретарі Борисовій О.В.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 2 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання

ВСТАНОВИЛА:

2.03.2006 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання укладеного між ними і нотаріально посвідченого 21.07.1999 року.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачка не виконує обов’язків взятих на себе за договором, а саме: не забезпечує його продуктами харчування, не сплачує комунальні послуги за квартиру, не приділяє уваги його потребам, не відвідує, не цікавиться його здоров’ям.

Оскільки ОСОБА_2 порушила умови договору і не бажає виконувати взятих на себе за договором зобов’язань, то просив розірвати укладений з нею 21.07.1999 року договір довічного утримання.

Справа судом розглядалася повторно.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 2 квітня 2009 року позов задоволено. Постановлено розірвати договір довічного утримання укладений 21.07.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідчений державним нотаріусом Другої херсонської державної нотаріальної контори.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що суд не дав належної оцінки зібраним у справі доказам у їх сукупності, при вирішенні справи порушив норми матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні відповідачка та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, вважають, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне. Позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, вважають, що її слід відхилити як безпідставну.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов про розірвання договору довічного утримання укладеного сторонами 21.07.1999 року суд виходив з того, що ОСОБА_2 починаючи з 2004 року не виконувала взятих на себе обов’язків за цим договором.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 21 липня 1999 року уклав з ОСОБА_2 договір довічного утримання, за яким передав їй у власність належну йому двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_2 зобов’язувалася довічно утримувати ОСОБА_3 забезпечуючи його харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, зберігаючи в його безкоштовному користуванні зазначену квартиру довічно. Грошова оцінка матеріального забезпечення за згодою сторін була визначена в розмірі 40 грн. щомісячно. Відповідно до п.1 ст. 755 ЦК України, яка застосовується до цих правовідносин, оскільки договір укладений до 1 січня 2004 року продовжує діяти після набрання чинності ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

Отже підставою припинення договору довічного утримання з ініціативи відчужувача є невиконання або неналежне виконання набувачем своїх обов’язків.

Суд встановивши, що відповідачка до 2004 року належним чином виконувала свої обов’язки, забезпечувала позивача продуктами харчування, особисто здійснювала за ним догляд, разом з тим прийшов до висновку, що оскільки з 2004 року функції по догляду за позивачем здійснювала його нинішня дружина ОСОБА_4, а відповідачка безпосередньої участі в цьому не приймала, а лише сплачувала позивачу по 200 грн поштовими переказами та проводила деяку оплату комунальних платежів, то договір довічного утримання слід розірвати.

Проте судом не було враховано тієї обставини, що починаючи з 2004 року, тобто з того часу, коли ОСОБА_4 стало відомо про укладений між сторонами договір довічного утримання з приводу чого нею було висловлену позивачу своє невдоволення, що вбачається з її показань даних в суді першої інстанції про те, що вона все робить в квартирі, а житло буде належати відповідачці, позивач почав відмовлятися від допомоги ОСОБА_2, забрав у неї книжки по яких вона здійснювала оплату комунальних платежів, перестав допускати її в квартиру, тим самим порушуючи умови договору, які для нього також є обов’язковими та перешкоджаючи таким чином відповідачці виконувати умови договору зі своєї сторони.

Саме в цей період вперше з часу укладення договору довічного утримання ОСОБА_3 30.11.2005 року порушує питання про розірвання договору та 2.03.2006 року звертається до суду із зазначеним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що і під час розгляду спору судом, відповідачка виконує покладені на неї договором обов’язки щодо матеріального забезпечення позивача, пересилаючи йому поштовими переказами по 200 грн щомісячно, що підтверджується квитанціями наданими нею за період з грудня 2006 року (а.с. 91-92,172-176,197-198,225-226), позивач приймає грошові кошти і використовує їх на свої потреби. ОСОБА_2 продовжує також сплачувати поточні комунальні платежі, а також сплатила заборгованість, яка виникла у процесі розгляду справи судом, за послуги з газопостачання в розмірі 1887 грн 30 коп., квартплати в розмірі 171 грн 36 коп. що підтверджується наданими нею квитанціями.

Та обставина, що позивач у 2006 році сплатив власні кошти за ремонт газового обладнання в квартирі, не може бути підставою для розірвання цього договору, оскільки позивач вправі пред’явити позов про відшкодування понесених ним збитків.

Колегія суддів враховує також ту обставину, що залишення чинним договору довічного утримання між сторонами відповідає інтересам позивача, оскільки сторони раніше проживали однією сім’єю та мають тривалі родинні зв’язки, теперішня дружина позивача ОСОБА_4 перенесла інфаркт, після чого, як пояснили позивач та його представник, їй тяжко виходити на вулицю, позивач людина похилого віку, рідних він не має, ОСОБА_2 не претендувала на частку в квартирі після смерті матері, яка разом з позивачем була співвласником квартири, оскільки вважала своїм обов’язком доглянути позивача, від чого не відмовляється.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, ст. ст. 744,755 ЦК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 2 квітня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.