Справа № 22-ц-634/2009 р.
Головуючий у першій інстанції Земляна Г.В.
Доповідач Кірюхіна М.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Горбань В.В.
суддів Курської А.Г., Кірюхіної М.А.
при секретарі Ганієвій Е.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Софія-Крим» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Софія-Крим» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року ТОВ «Компанія Софія-Крим» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванню власністю шляхом примушення відповідача звільнити приміщення спального корпусу літера «В» за адресою АДРЕСА_1, передати зазначене нерухоме майно власнику - ТОВ «Компанія Софія-Крим» і передати ключі від дверей корпусу, кімнат та підсобних приміщень, які в ньому розташовані.
Позовні вимоги ТОВ ««Компанія Софія-Крим» обґрунтовує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20 лютого 2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_3, ТОВ «Компанія Софія-Крим» є власником спального корпусу літ. «В» за адресою АДРЕСА_1. Пунктом 7.1. згаданого договору передбачено, що ОСОБА_3 звільнить приміщення спільного корпусу до 23 лютого 2008 року. Проте, відповідач відмовляється добровільно звільняти приміщення спального корпусу, чим перешкоджає власнику користуватися належним йому майном.
Не погодившись з позовом, ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Компанія Софія-Крим» про визнання договору купівлі-продажу спального корпусу літ. «В» за адресою АДРЕСА_1, від 20 лютого 2008 року недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що договір купівлі-продажу від 20 лютого 2008 року ним було укладено під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, оскільки він продав належне йому майно у зв’язку з необхідністю розрахуватися по своїм борговим зобов’язанням, а реальна вартість об’єкту значно вища, ніж ціна, за яку він продав майно.
Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2008 року позовні вимоги ТОВ «Компанія Софія-Крим» задоволено. ОСОБА_3 зобов’язано виконати пункт 7.1. договору купівлі-продажу спального корпусу літера «В» за адресою АДРЕСА_1, від 20 лютого 2008 року шляхом звільнення приміщення спального корпусу від належних йому речей. Крім того, ОСОБА_3 зобов’язано передати ТОВ «Компанія Софія-Крим» спальний корпус літ. «В» за адресою АДРЕСА_1, шляхом передачі представнику ТОВ «Компанія Софія-Крим» ключів від дверей спального корпусу, дверей кімнат і підсобних приміщень, які розташовані у спальному корпусі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія Софія-Крим» відмовити, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що договір купівлі-продажу було укладено ОСОБА_3 під впливом тяжких обставин, у зв’язку з необхідністю повернути борг за договором позики від 15 січня 2007 року, та на вкрай невигідних умовах, оскільки вартість спірного об’єкту є значно більшою, аніж отримана за договором купівлі-продажу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позові ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості його позовних вимог та їх недоведеності, при цьому визнав встановленим, що підстав вважати, що ОСОБА_3 на час укладення правочину знаходився у тяжкому матеріальному стані і у нього були відсутні кошти, необхідні для існування не має.
Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України N З від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба і таке інше), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
Зі змісту ст. 233 ЦК України випливає, що для визнання правочину недійсним необхідна наявність двох умов. 1) особа вчиняє правочин під впливом тяжкої для неї обставини Під тяжкими обставинами слід розуміти тяжке майнове становище особи, яке виражається у відсутності засобів, необхідних для нормального існування людини, наприклад, для придбання найнеобхідніших предметів (продуктів харчування, ліків тощо). Це може бути зумовлено не тільки станом самої фізичної особи, а й становищем його близьких (наприклад, хвороба дружини, батьків, дітей тощо); 2) умови правочину вкрай невигідні для цієї особи. При цьому поняття вкрай невигідних умов правочину охоплює два моменти: об’єктивний і суб’єктивний. Перший з них відображає нееквівалентність передачі майна (наприклад, квартира продана за половину її реальної вартості), другий — очевидність цієї обставини для сторін правочину (хоча умисел другої сторони не є обов’язковим).
Проте, доказів вчинення правочину під впливом тяжких обставин ОСОБА_3 не надав, його посилання на необхідність продати належне йому майно у зв’язку з борговими зобов’язаннями не є тяжкою обставиною у розумінні ст. 233 ЦК України.
Відповідно до п.5.3 договору купівлі - продажу продавець (ОСОБА_3.) заявляє, що цей договір не вчинюється під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Відповідно до п.8.2 договору сторони стверджують, що проект цього договору, що відповідає їх волевиявленню, прочитаний і схвалений ними до його посвідчення, жодних нез’ясованих питань у них немає.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2008 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 за договором позики суму 1 262 500 грн. (а.с. 71), тобто суму, значно більшу, ніж отриману ним за договором купівлі- продажу, і це спростовує доводи ОСОБА_3 щодо його скрутного матеріального становища.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач не надав належних доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ «Компанія Софія-Крим», суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог та їх доведеності, при цьому визнав встановленим, що ОСОБА_3 відмовляється виконати умови договору купівлі - продажу щодо звільнення приміщення від належних йому речей та передачі представникові покупця ключів від вхідних дверей проданого спального корпусу та від дверей у кімнати та підсобні приміщення, що є перешкодою у користуванні позивачем придбаного майна.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорювань право, тому невиконання ОСОБА_3 умов договору щодо передачі проданого ним ТОВ «Компанія Софія-Крим» майна є порушенням права позивача на користування своєю власністю, тому уе права власника майна підлягає захисту у судовому порядку.
Як встановлено судом першої інстанції, 20 лютого 2008 року сторони уклали договір купівлі - продажу спального корпусу літера «В», що розташований у АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ТОВ «Компанія Софія-Крим» купило зазначену будівлю за 753200 грн. Відповідно до п.5.3 договору продавець заявляє, що договір не вчинюється під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Відповідно до п.5.4 договору продавець стверджує, що відчужуваний предмет договору є спільною сумісною власністю та відчужується за згодою дружини ОСОБА_6, яка дала на це письмову згоду у нотаріально посвідченій заяві. Пунктом 7.1. договору передбачено, що сторони домовились, що продавець звільнить предмет договору від належних йому речей та передасть його покупцю у строк 23 лютого 2008 року. Договір посвідчено приватним нотаріусом Висоцькою І.Я. Право власності на будівлю спального корпусу літера «В» зареєстровано за ТОВ «Компанія Софія - Крим» 20 лютого 2008 року Ялтинським БТІ. Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 він отримав від продавця всю суму вартості проданої ним будівлі 22 лютого 2008 року, матеріальних та іншого роду претензій до ТОВ «Компанія Софія- Крим» не має (а.с. 17-22).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник ОСОБА_3 визнала факт невиконання ним умови договору щодо звільнення приміщення та передачі ключів від нього. Пред’явлення зустрічного позову про визнання договору недійсним також є підтвердженням того, що ОСОБА_3 не звільняє продану будівлю.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Компанія Софія - Крим» як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, які чинить ОСОБА_3
Судова колегія дійшла висновку, що суд повно з’ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст. 212 ЦПК України і постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, п. 1 ч. 1 ст. 307,308,313-315,317,319,325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.