Справа № 22-ц-810/2009 р.
Головуючий у першій інстанції Кротова Л.М.
Доповідач Кірюхіна М.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Курської А.Г.
суддів Кірюхіної М.А., Горбань В.В.
при секретарі Галієвій Е.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконкому Євпаторійського міської ради. Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії» про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно та зобов’язання провести державну реєстрацію права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконкому Євпаторійського міської ради, Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії» про визнання права власності на самочинно побудоване нерухому майно та зобов’язання провести державну реєстрацію права власності відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом не було прийнято до уваги, що відповідно до висновків будівельно-технічної експертизи №234 від 09 жовтня 2008 року з урахуванням висновків Управління архітектури та містобудівництва Євпаторійської міської ради №923.2 від 14 липня 2007 року жилий АДРЕСА_1 повністю відповідає будівельним, пожежним та санітарним нормам, не порушує права інших осіб, тому на зазначене самочинне будівництво може бути визнано право власності відповідно по п.5 ст. 376 Цивільного кодексу України. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що самочинне будівництво жилого будинку здійснено на земельній ділянці, належній позивачу на праві власності без порушення цільового призначення земельної ділянки. Крім тою. вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, посилався на те. що позивач не звертався до органів місцевого самоврядування з заявами про прийняття до експлуатації самочинного будівництва, однак, позивач 16 липня 2008 року звертався до Голови міжвідомчої комісії - заступника міського голови з такою заявою, але 28 липня 2008 року отримав відмову.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що всупереч вимогам закону позивач не звертався до органу виконавчої влади, у компетенції якого знаходиться вирішення питання про прийняття до експлуатації побудованої ним будівлі, будівництво здійснено з порушенням державних будівельних норм, оскільки будинок розташований на межі земельної ділянки, тому підстави для визнання права власності та реєстрація права на самочинне будівництво відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, за загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
В силу ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Однак дозволу на виконання будівельних робіт ОСОБА_2 не отримав, що підтверджується листом начальника інспекції державного архітектурно - будівельного контролю (а.с. 15), і не заперечується позивачем. Відповідно до висновку начальника управління архітектури та містобудування Євпаторійської міської ради від 12 червня 2006 року при будівництві жилого будинку порушені державні будівельні норми щодо відстані від межі сусідньої ділянки до стін жилого будинку не менше 1 м, відсутні індивідуальний проект будівництва та узгодження з комітетом з охорони культурної спадщини АР Крим (а.с. 42).
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 року "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» (далі - Порядок).
Згідно з п. 29 вищенаведеного Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів датою введення в експлуатацію такого об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Таким чином, загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування відповідно до вимог пп.6 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Спірні питання, пов’язані з самочинним будівництвом, повинні вирішуватися органами місцевого самоврядування на підставі ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Лише у випадку незгоди забудовника з рішенням цього органу спір має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства відповідно до п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України.
Між тим, позивач, не надавши доказів звернення до компетентного органу місцевого самоврядування, яким є виконком Євпаторійської міської ради, із заявою про прийняття збудованого ним жилого будинку, звернувся за вирішенням спору про визнання права власності до суду загальної юрисдикції.
Відповідь начальника управління архітектури та містобудування виконкому Євпаторійської міської ради від 28 липня 2008 року за № К - 32 (а.с. 40), на який посилається позивач як на доказ його звернення до компетентного органу місцевого самоврядування, не може вважатися вирішенням спірного питання органом місцевого самоврядування, оскільки управління архітектури та містобудування таким органом не є.
Зважаючи на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції, врахувавши зазначені вимоги закону та встановивши, що позивачем не виконані вимоги вищенаведених нормативних актів, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, п. 1 ч. 1 ст. 307. 308,313-315,317,319,325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.