Справа № 22ц-237/2009

Головуючий в 1 інстанції - Лантратова А.І.

Доповідач - Сінані О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Сінані О.М.,

суддів - Даніла Н.М., - М’ясоєдової Н.М.,

при секретарі - Печуріні Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Маломаяцької сільської ради про визнання права власності, зобов’язання ввести будову до експлуатації та проведення її реєстрації, третя особа - Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

в грудні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Маломаяцької селищної ради про визнання права власності, третя особа -Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить спорудження рекреаційно-комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1. Він здійснив реконструкцію будівлі з надбудуванням поверху та площадки без дозволу органів самоврядування. Будівництво здійснювалось за робочими кресленнями та представляє закінчений будівництвом об’єкт. За межи земельної ділянки, наданої в оренду для цих цілей, він не вийшов. У зв’язку зі спливом терміну дії додатку № 5 Регіональних правил забудови, йому рекомендовано звернутися до суду за визнанням права власності, у зв’язку з чим просив: визнати за ним право власності на реконструйовану будівлю - спорудження рекреаційно-комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1; зобов’язати виконавчий комітет Маломаяцької селищної ради винести рішення про введення закінченого будівництвом спорудження рекреаційно-комерційного призначення за вказаною адресою; зобов’язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 16 травня 2005 року позов ОСОБА_2 задоволений повністю.

В обґрунтування апеляційних скарг ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просять скасувати рішення місцевого суду. Зазначають, що судом не встановлено, чи був позивачу наданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим дозвіл на будівництво, який правовий статус земельної ділянки, чи укладений позивачем договір оренди земельної ділянки та інше. Не враховані судом і інтереси інших осіб, а саме позивачів, які є власниками елінгів 102 та 92, оскільки збудованою спорудою обмежений краєвид на море, зроблений неможливим спуск на воду плавзасобів, що також зменшило ринкову вартість елінгів, як об’єкту нерухомості та можливі прибутки від оренди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянтів, які підтримали апеляційні скарги та пояснення представника позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Алуштинського міського суду від 30.10.2006 року за ОСОБА_2 визнано право власності на споруду рекреаційно-комерційного призначення з майданчиком та сходами, що примикають до неї біля споживчого кооперативу рекреаційного призначення „Утес" в районі пляжної карти № 4 с Утес м. Алушта АР Крим. Зазначеній будові-споруді привласнено адресу: АДРЕСА_1 Рішенням Маломаяцької сільської ради № 41-94 від 23.12.2005 року, дія якого продовжена 28.09.2007 року на один рік, ОСОБА_2 наданий дозвіл на підготовку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки під пляж і спорудження рекреаційно-комерційного призначення в районі СКРП „Утес" 9пляжна карта 4) в с. Утес, орієнтованою площею до 0,10 га. за рахунок земель, які раніше не були передані в оренду, для надання у довгострокову оренду. Закріплення земельної ділянки, площею 0,10 га. за ОСОБА_2 під обслуговування пляжу і об’єктів на ньому узгоджено належним чином.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється дія ст. 376 ч. 5 ЦК України, відповідно до якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, а також того, що будівництво завершено без порушень будівельних і інших норм, права інших осіб не порушені.

З такими висновками не погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм процесуального права.

Так, відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи та у встановленому порядку придбали статус суб’єкту підприємницької діяльності, мають право на звернення до господарського суду відповідно встановленої підвідомчості господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою -підприємцем, про що йому 01.03.1994 року видано відповідне свідоцтво (а.с. 57), проект земле влаштування по відводу земельної ділянки в оренду, рішення про дозвіл підготовки проекту земле влаштування по відводу земельної ділянки від 23.12.2005 року, висновок про можливість цільового використання земельної ділянки видані приватному підприємцю ОСОБА_2, спірну спорудження побудоване позивачем для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином справа не підлягала до розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідно до ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України є підставою для закриття провадження.

Відповідно до ст. 310 ч. 1 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 304,310,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2008 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Маломаяцької сільської ради про визнання права власності, зобов’язання ввести будову до експлуатації та проведення її реєстрації закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.