Справа №22-ц-1139/09

Головуючий у першій інстанції - Уржумова Н.В.

Доповідач - Дралло І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2009 року м. Сімферополь

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді: Дралла І.Г.,

суддів: Іващенко В.В., Шаповалової О.А.,

при секретарі: Козачок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" про стягнення недоплаченої страхової суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 21 листопада 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до НАСК „Оранта", третя особа Служба Безпеки України про стягнення недоплаченої страхової суми.

Вимоги мотивовані тим, що під час проходження служби у Службі Безпеки України йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності, у зв’язку з чим НАСК „Оранта" виплатила йому страхову суму 3400 гривень. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я рішенням Сімферопольської міської МСЕК від 7 листопада 2007 року позивачу була встановлена 2 група інвалідності і встановлено 80% втрати професійної працездатності та у січні 2008 року позивачеві відповідачем була виплачена ще одна страхова сума 3400 гривень. На думку позивача, загальний розмір страхової суми, що був виплачений йому НАСК „Оранта" як страховиком внаслідок втрати професійної працездатності, не відповідає чинному законодавству. З урахуванням втрати позивачем 80% втрати працездатності, на думку позивача, сума яка підлягала виплаті йому з урахуванням прожиткового мінімуму на 2006 рік повинна складати 40400 гривень. Відповідач необгрунтовано виходив з розміру відшкодування 85 гривень за кожний процент втрати професійної працездатності. Таким чином, недоплачена сума складає 33600 гривень з урахуванням виплачених 6800 гривень.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 21 листопада 2008 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, не відповідає нормам матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин діяла стаття 61 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» згідно з якою нарахування страхових виплат військовослужбовцям у разі втрати ними професійної працездатності здійснювалося виходячи з рівня 85 гривень за кожний процент втрати професійної працездатності. З урахуванням зазначеної норми матеріального права НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_2 страхову суму 6800 гривень у відповідності до діючого на той час законодавства, у зв’язку з чим правових підстав для задоволення позову немає.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам, нормам матеріального права та наданим сторонами доказам.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими. Суд правильно застосував положення статті 61 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік», яка не суперечить іншим нормам матеріального права на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, оскільки зазначена норма права визначила суму у 85 гривень, яка є рівнем розрахунку для страхових виплат у разі втрати працездатності військовослужбовцями. Посилання позивача на інші рішення суду апеляційної інстанції в подібних справах є безпідставним, оскільки фактичні обставини є різними, зокрема час набрання чинності нормами права та час виникнення спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213,214 ЦПК України.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 21 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ї може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.