Справа №22ц/1463

Категорія 45

Головуючий у суді 1-ої інстанції ГрищенкоМ.В.

Суддя-доповідач Забродський М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді: Забродського М.І.

суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.

при секретарі судового засідання Никончук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 7 квітня 2009 року,

за матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ частки зі складу земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 7 квітня 2009 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ частки зі складу земельної ділянки визнано неподаною і повернуто позивачеві.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу судді, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції для вирішення питання про її прийняття. Вважає, що вимоги судді про те, що він повинен надати державний акт на право власності на спірну земельну ділянку є безпідставним, оскільки вона між ними не розподілена і позивач не має змоги отримати його. Крім того позивач не погоджується з тим, що він не сплатив судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки такі кошти ним були сплачені при подачі позовної заяви.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 18 березня 2009 року звернувся з позовом до ОСОБА_4 та просив виділити у його користування 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1285 га. розташованої за адресою по АДРЕСА_1.

20 березня 2009 року ухвалою судді Брусилівського районного суду позовна заява була залишена без руху і надано термін до 6 квітня 2009 року для усунення недоліків, оскільки позивачем не сплачено у повному розмірі судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім того він не надав доказів того що є власником спірної земельної ділянки.

7 квітня 2009 року ухвалою судді позовна заява була визнана не поданою і повернута позивачу, оскільки той у встановлений строк не виконав вимоги, зазначені в ухвалі від 20 березня 2009 року.

Відповідно до пунктів 3,4, 5,6 ч.2, ч.5 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

За змістом зазначеної норми саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

Тому суддя помилково вважав, що позивач повинен підтвердити належними доказами набуття ним та відповідачем права власності на земельну ділянку.

Разом з тим визнаючи позовну заву ОСОБА_3 неподаною та повертаючи її останньому, суддя правильно вважав, що виділ частки зі складу земельної ділянки носить майновий характер, а отже позовна заява повинна містити ціну позову.

Відповідно до п."а" ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" судовий збір має бути сплачений в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше З неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте позивачем судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені в меншому розмірі, ніж це передбачено для позовів майнового характеру.

Доводи апеляційної скарги проте, що позивач є постраждалий третьої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи та звільнений від сплати державного мита безпідставні.

В матеріалах позовної заяви відсутні докази, а саме посвідчення постраждалого третьої категорії. Крім того відповідно до ст. 4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" звільняються від сплати державного мита громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного і гарантованого добровільного відселення. Проте територія Брусилівського району не віднесена до вказаних зон.

Виходячи з наведеного, ухвала судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 7 квітня 2009 року постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів цивільної палати апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 7 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.