Справа № 11-899/09

Головуючий в суді 1 інстанції - Квасневська Н.Д.

Категорія справи - ч. 2 ст. 185 КК України

Доповідач - Скавронік В.М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Бєлан Н. О.,

суддів Скавроніка В. М., Ходаса В. І,

з участю прокурора Мінакової А. О.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок на вирок Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2008 року, яким

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 06 грудня 2000 року вироком Старокиївського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 143 КК України до чотирьох років позбавлення волі;

2) 13 вересня 2002 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі;

3) 03 вересня 2007 року вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк два роки, визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2007 року у виді позбавлення волі на строк два роки, та остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк два роки три місяці.

Згідно з вироком ОСОБА_2 02 вересня 2008 року приблизно о 14 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні Київського Національного університету технологій і дизайну, розташованого по вул. Немировича-Данченко, 2 в м. Києві, зайшов в кабінет № 324. Знаходячись в приміщенні вказаного кабінету у нього виникло бажання викрасти мобільний телефон, який він побачив на робочому столі. Впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 повторно, таємно викрав чуже майно, а саме мобільний телефон «Нокіа Н76» в комплекті, загальною вартістю 3025 грн., яке належить ОСОБА_4, після чого залишив місце вчиненого злочину.

Не погоджуючись із вказаним вироком, прокурор подав апеляцію в якій просить вирок Печерського районного суду м. Києва скасувати в частині призначеного покарання та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2007 року та остаточно визначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Не оспорюючи кваліфікацію злочинних дій засудженого, прокурор вважає вирок суду таким, що не відповідає особі засудженого та є занадто м’яким, оскільки ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, передбачених ст. 185 КК України, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та протягом іспитового строку, повторно вчинив аналогічний злочин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію, засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у скоєні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, а також про кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами, в їх сукупності, які не заперечувались також і засудженим, досліджувались за його згодою в порядку ст. 299 КПК України.

Доводи апеляції прокурора про призначення ОСОБА_2 надто м’якого покарання заслуговують на увагу.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Дані вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.

При призначенні покарання суд врахував: суспільну небезпечність та характер скоєного злочину; особу підсудного, який перебуває на обліку у лікаря нарколога з червня 1999 року з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, за місцем проживання характеризується позитивно; обставиною, що пом’якшує покарання визнано щире каяття; обставиною, що обтяжує покарання визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, але призначене покарання за розміром є явно несправедливим внаслідок м’якості, тобто є невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 367, ст. 372 КПК України є підставою для скасування вироку, оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин під час іспитового строку, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став.

Враховуючи викладене, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання підлягає скасуванню, з постановлениям вироку апеляційного суду у зв’язку із необхідністю застосування більш суворого покарання. У той же час, на думку колегії суддів для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів необхідно менш тривалий строк ніж просить прокурор, оскільки викрадений ним телефон повернутий потерпілій ОСОБА_4, а тому апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.

При призначенні покарання апеляційний суд враховує, що вчинений злочин згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу засудженого, обставиною, що пом’якшує відповідальність визнає щире каяття, обставиною, що обтяжує відповідальність визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Керуючись ст. ст. 365,366,368 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок задовольнити частково.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2008 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2007 року.

Остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на Строк три роки.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.