Справа № 22-ц-435-ф/09
Головуючий в першій інстанції Суддя Кисельов Є.М.
суддя-доповідач Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,
суддів Авраміді Т.С, Іщенка В. І.,
при секретарі Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 жовтня 2008 року -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просила стягнути з нього на свою користь 55600 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я.
У жовтні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила стягнути з останнього на її користь компенсацію у відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в сумі 80000 грн.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 21 лютого 2007 року справи за вищенаведеними позовами були об’єднані в одне провадження.
В ході судового розгляду ОСОБА_3 з урахуванням уточнень та доповнень позовних вимог, заявлених до ОСОБА_5, просила стягнути з нього компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., у відшкодування матеріальної шкоди одноразово 30010,6 грн. та на лікування 200 грн. щомісячно до медичного переогляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 січня 2005 року приблизно у 23 годині відповідач ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем «ЗАЗ-968М» номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5. порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого скоїв ДТП, у результаті якого ОСОБА_3 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, остання визнана інвалідом 2 групи, що призвело до фізичних та моральних страждань, а також завдало матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 8 жовтня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 50000 грн., стягнуто з ОСОБА_5 на користь
ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди одноразово 30010,6 грн. та 200 грн. щомісячно, починаючи з вересня 2008 року до медичного переогляду ОСОБА_3, у відшкодування моральної шкоди 5600 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, ставить питання про його скасування з направленням справи на новий розгляд.
В якості доводів апелянт зазначає, що на час завдання ОСОБА_3 шкоди, володільцем транспортного засобу був ОСОБА_4, якому транспортний засіб був переданий на ремонт, тому останній повинен нести відповідальність перед позивачем згідно положень ст. 1187 ЦК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_7 просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача ОСОБА_5 як власника транспортного засобу, вбачається недбалість та він як володілець транспортного засобу «ЗАЗ-968М» номерний знак НОМЕР_1, яким завдана шкода позивачу, повинен нести відповідальність перед ОСОБА_3 по відшкодуванню матеріальної шкоди в повному обсязі, моральної шкоди з урахуванням обстави справи - в розмірі 5600 гривень, ОСОБА_4 по відшкодуванню моральної шкоди в сумі 50000 гривень.
З таким висновком не може погодитися колегія суддів в повному обсязі, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «ЗАЗ-968М» номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_5, який 29 листопада 1999 року видав доручення на ім’я ОСОБА_8 на право керувати, зняти з обліку, продати, обміняти. закласти зазначений автомобіль строком до 28 листопада 2002 року (а.с. 80. т.2), з показань останнього, допитаного у якості свідка по кримінальній справі №1-254/07 (а.с. 267), випливає, що він передав зазначений автомобіль ОСОБА_4 для ремонту в 2004 році.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Ленінського районного суду від 24 червня 2008 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за те, що він 21 січня 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем «ЗАЗ - 968 М» державний номер НОМЕР_1, не маючи права на управління транспортним засобом, порушуючи п.п.2.1 «б», 2.3»а», 12.2,12.3. 12.4,31.1,31.4,3І.І.1. «д», 31.4.3 «а», «в», 31.4.5 «а», «б», «в», «г» Правил дорожнього руху України, у нічний час за відсутності на автомобілі лівої фари, не вибравши безпечну швидкість руху, рухаючись по вул. Шкільна с Глазівка Ленінського району АР Крим, скоїв наїзд на ОСОБА_3, яка знаходилась на проїзній частині дорозі, внаслідок чого остання зазнала тяжких тілесних ушкоджень, а також їй завдано матеріальну та моральну шкоду, розмір яких апелянтом не оспорюється.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 під час скоєння ДТП керував (володів під час наїзду) зазначеним автомобілем за відсутністю відповідної правової підстави (право власності, інше речове право).
Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника на нього також покладається цивільна відповідальність за спричинену шкоду.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув відповідача ОСОБА_5 до цивільної відповідальності за спричинену матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_3 діяльністю щодо використання відповідачем ОСОБА_4 транспортного засобу.
Разом з тим колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо покладення на ОСОБА_5 зобов’язання по відшкодуванню матеріальної шкоди у повному обсязі, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Колегія суддів вважає, що неправомірному заволодінню відповідачем ОСОБА_4 вказаним транспортним засобом сприяла недбалість власника ОСОБА_5, який як власник джерела підвищеної небезпеки після спливу строку дії доручення не витребував автомобіль від особи, в якої він перебував, не дбав за його технічним станом та місцезнаходженням.
З матеріалів справи вбачається, що наїзд на ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ - 968 М» державний номер НОМЕР_1, скоїв ОСОБА_4, який находився у нетверезому стані, порушивши Правила дорожнього руху. Тобто, крім самого факту заподіяння шкоди, наявна пряма вина ОСОБА_4 у її заподіяні - безпосередньо винні дії, що спричинили шкоду здоров’ю.
Позивачем ОСОБА_3 в ході розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України був заявлений цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення з нього матеріальної шкоди одноразово в сумі 29762 гривень та по 200 гривень щомісячно до медичного переогляду. Вироком Ленінського районного суду від 24 березня 2008 року, який в цій частині в апеляційному порядку не оскаржувався, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено за тих підстав, що власником транспортного засобу є ОСОБА_5 (а.с. 147 т.2).
Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 з урахуванням його недбалості у наслідок якої відповідач ОСОБА_4 заволодів вказаним автомобілем, повинен нести перед ОСОБА_3, яка згідно висновку МСЕК від 05.05.2008 року визнана інвалідом 2 групи до 01 червня 2009 року, цивільну відповідальність по відшкодуванню матеріальної шкоди у частці 30%, що складає 9003,18 грн. одноразово та 60 грн. щомісячно до дати чергового переогляду - 05.05.2009 року.
Враховуючи ці ж обставини та природу виникнення підстав відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про покладення на ОСОБА_5 обов’язку відшкодувати моральну шкоду в сумі 5600 грн., оскільки моральна шкода ОСОБА_3 була заподіяна безпосередньо винними діями ОСОБА_4, при цьому наявний прямий причинний зв’язок між шкодою, завданою позивачу протиправними діями ОСОБА_4 та вини останнього в заподіянні шкоди, а тому лише він повинен її відшкодовувати.
Таким чином, правові підстави для стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди відсутні.
З наведених обставин випливає, що рішення Керченскього міського суду АР Крим від 08 жовтня 2008 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 ухвалене з неповним з’ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог п.п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 жовтня 2008 року - задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 жовтня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 одноразово в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9003,18 грн., а також щомісячно починаючи з 1 вересня 2008 року до чергового медичного переогляду ОСОБА_3 по 60 гривень.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 жовтня 2008 року в частині розподілу судових витрат - змінити, зменшив розмір стягнення з ОСОБА_5 судового збору на користь держави до 90,03 грн.
В задоволенні решти позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 жовтня 2008 року -залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили.