Справа № 22ц-1162/2009
Категорія: 52
Головуючий у І інстанції: Гінда О.М.
Доповідач в апел. інст: Монастирецький Д.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Зубарєвої К.П.,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.
при секретарі Безп’ятко О.І.,
з участю ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 29 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, з участю третіх осіб - ОСОБА_5, Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, Львівського міського голови, Управління контролю та аудиту департаменту «Адміністрації міського голови» Львівської міської ради, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням суду відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з таким у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважає, що його звільнення по п. 5.3. Контракту є неправомірним, оскільки підприємство під час його керівництва не банкрутувало і не понесло жодних збитків, штрафів.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та увалити нове - про задоволення його позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради ОСОБА_4, дослідивши та перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення районного суду скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 307 ЦПК України апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відмовляючи в позові ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що однією з підстав припинення трудових відносин, передбачено грубе порушення ОСОБА_2 взятих на себе обов’язків, в результаті чого очолюване ним підприємство понесло би збитки, сплатило би штрафи, тошо (п. 5.З. контракту, п. 2 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників) . Дані умови контракту сторонами по справі не оспорюються, не погіршують становище позивача порівняно з гарантіями, встановленими на законодавчому рівні.
По наслідках перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, відображених у довідці Управління контролю та аудиту департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської ради було виявлено факти порушення фінансової та господарської дисципліни, внаслідок чого підприємству спричинено збитки. По наслідках перевірки контролерами запропоновано розглянути питання про доцільність перебування ОСОБА_2 на займаній посаді. Отже припинення трудових відносин з ОСОБА_2 проведено правомірно та на законних підставах.
Однак погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1,2, 3 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 30 червня 2005 року між Управлінням транспорту і зв’язку Львівської міської ради за погодженням з міським головою Буняком Л. і ОСОБА_2 укладено контракт, згідно якого останній призначений на посаду директора Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на термін з 30 червня 2005 року по 30 червня 2009 року (а.с. 26-28) .
Згідно п.п. І.І., 3.1. Статуту Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 від 2005 року, нова редакція зареєстрована 08.02.2007 року, Львівське комунальне автотранспортне підприємство № 1, засновником якого є Львівська міська рада, підпорядковане Управлінню транспорту та зв’язку Львівської міської ради та є юридичною особою (а.с. 29-34) .
Рішеннями Львівської міської ради № 112 від 09.03.2007 року та виконкому № 216 від 13.04.2007 року внесені зміни та доповнення до рішення виконавчого комітету № 1206 від 27.10.2006 року «Про затвердження Положення про департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та його структури», згідно яких у пунктах 1.5., З.2., З.З., 5.2,5.2.20,4.2., 4.2.3,4.2.4. даного Положення зазначено, що: департамент житлового господарства та інфраструктури є правонаступником управління транспорту та зв’язку у частині наданих повноважень; до складу департаменту входить управління транспорту та зв’язку, яке є структурним підрозділом департаменту без права юридичної особи; департаменту підзвітні та підконтрольні підприємства комунальної власності міста, якими він здійснює оперативне керівництво та координацію діяльності, серед яких і Львівське комунальне автотранспортне підприємство № 1; директор департаменту укладає та розриває контракти з керівниками підприємств, що належать до сфери управління департаменту, укладає та розриває договори (контракти) з керівниками підприємств комунальної власності, що належать до сфери управління департаменту (а.с. 134-144) .
Наведене стверджує, що повноваження по укладенню та розірванню трудового договору (контракту) з керівником Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 належать до відання директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
Наказом директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 56-к від 24.03.2008 року «Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_2», у зв’язку із грубим проступком при виконанні ОСОБА_2 обов’язків директора Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, що підтверджується результатами перевірки діяльності підприємства та втратою довіри, достроково розірвано строковий трудовий контракт від 30 червня 2005 року з ОСОБА_2 та звільнено його з займаної посади директора вказаного підприємства з 24.03.2008 року на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7) .
Пункт 8 статті 36 КЗпП України передбачає, що підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Посилання представника відповідача у суді першої та апеляційної інстанцій, а також суду першої інстанції в рішенні, на п. 5.З. контракту з керівником Львівського комунального підприємства від 30 червня 2005 року, зокрема на те, що по наслідках перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, відображених у довідці Управління контролю та аудиту департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської ради було виявлено факти порушення фінансової та господарської дисципліни, внаслідок чого підприємству спричинено збитки, - не може бути підставою розірвання трудового контракту з ОСОБА_2 та звільнення його з посади директора Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, оскільки цим пунктом передбачено, що: Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу, за погодженням з міським головою до закінчення терміну його дії - у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п., що призвело до банкрутства підприємства) .
Усні та письмові докази беззаперечно свідчать про те, що очолюване позивачем підприємство - Львівське комунальне автотранспортне підприємство № 1, на момент звільнення ОСОБА_2 з посади Керівника і по даний час, не ліквідоване у зв’язку з визнанням його банкрутом (і таке питання не ставилось у Господарському суді), здійснює господарську діяльність у відповідності до Статуту.
Наведене свідчить, що з позивачем ОСОБА_2 розірвано трудовий контракт без законних на те підстав, а також незаконно звільнено із займаної посади.
Тому, у відповідності до ст. 235 КЗпП України ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді директора Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за
весь час вимушеного прогулу, так як заява про поновлення позивача на роботі розглядалася більше одного року не з його вини.
До виплати позивачу підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2008 року по 31 травня 2009 року в сумі 26 906 гривень 03 копійки /сума вказана за мінусом обов’язкових платежів у бюджет/ (32 836,18 грн. /нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу/ - 5 930 грн. 15 коп. /обов’язкові платежі в бюджет/ = 26 906 грн. 06 коп, . Розрахунок проведено виходячи з того, що середньоденний заробіток становить 109,82 грн., а середньомісячний - 2306,22 грн.) .
Що стосується вимоги позивача в частині скасування наказу в.о. директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 54-к від 20.03.2008 року «Про призначення службового розслідування на Львівському комунальному автотранспортному підприємстві № 1», то вона до задоволення не підлягає, оскільки такий винесений в межах повноважень директора департаменту. Крім того, цей наказ, в частині відсторонення від виконання обов’язків директора Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 ОСОБА_7 та покладення цих обов’язків на ОСОБА_8, виконаний не був.
Оскільки факт задоволення вимоги про відновлення порушеного права позивача є достатньою моральною компенсацією переживань позивача, то рішення районного суду в цій частині слід залишити без змін.
У зв’язку з наведеним, рішення суду підлягає частковому скасуванню відповідно ст. 309 п.п. 1,3, 4 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_2.
Керуючись ст. ст. 303,304, ч. 1 п. 2 ст. 307, п.п. 1,3, 4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316,317,319 ЦПК України, ст. ст. 21 ч. 3,36 п. 8,235 КЗпП України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 29 грудня 2008 року в частині відмови в позові ОСОБА_2 до департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
Визнати незаконним та скасувати наказ № 56-к директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 24.03.2008 року «Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_2.
Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1.
Стягнути з департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2008 року по 31 травня 2009 року в сумі 26 906 (двадцять шість тисяч дев’ятсот шість) гривень 03 копійки (сума вказана за мінусом обов’язкових платежів у бюджет) .
Стягнути з департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в користь держави 269 гривень 06 копійок судового збору та 250 (двісті п’ятдесят) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У частині позову - про скасування наказу № 54-к директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 20.03.2008 року «Про призначення службового розслідування на Львівському комунальному автотранспортному підприємстві № 1» - відмовити.
Рішення суду в частині відмови у стягненні моральної (немайнової) шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.