Справа №22ц-571/2009
Категорія: 53
Головуючий у 1 інст. : Галій О.Й.
Доповідач апел інст.: Монастирецький Д.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Зубарєвої К.П.,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.,
при секретарі Гуняк О.Я.,
з участю ОСОБА_2, представника ТзОВ «Бортниківське» Магарського М.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 01 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортниківське» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
27 листопада 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та за затримку видачі трудової книжки, а також моральної шкоди. В обґрунтування позову покликався на те, що згідно наказу № 79 від 02.07.1980 року він був прийнятий в радгосп «Бортниківське» автомеханіком, з 1983 року - інженер по техніці безпеки. З 1997 року був керівником спілки пайовиків ССП «Дністер». Так як в 1995 році держгосп переніс декілька реорганізацій і не було на рахунку грошей, зарплату працівникам не виплачували.
05 лютого 1999 року він подав заяву про звільнення з роботи. Починаючи з 1995 року дана організація заборгувала йому зарплату. На даний час організація носить назву ТзОВ «Бортниківське».
При звільненні з роботи, з ним не було проведено повного розрахунку та не видано трудової книжки, у зв’язку з чим він був змушений звертатись в органи прокуратури, управління сільського господарства, державну адміністрацію. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 13 634 грн. 30 коп., за затримку трудової книжки 22 414 грн., а також моральну шкоду в сумі 5000 грн.. Пізніше ОСОБА_2 зменшив позов в частині стягнення за невидачу трудової книжки до суми 3780 грн..
У січні 2008 року ТзОВ «Бортниківське» подало зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення з нього матеріальної шкоди, спричиненої неправомірними діями під час перебування його на посаді директора товариства. Однак ухвалою, суду від 01 липня 2008 року зустрічна позовна заява була залишена без розгляду згідно поданої заяви представником відповідача ТзОВ «Бортниківське».
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 01 липня 2008 року в позові ОСОБА_2 відмовлено у зв’язку з пропуском строку на звернення до суду із даним позовом.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що строк звернення до суду із даним позовом ним не пропущено, оскільки відповідачем його було звинувачено у нестачі коней, під час його роботи керівником даного підприємства і йому сказали, що бухгалтерія покрила його зарплатою нестачу коней, які ніби то він продав. У зв’язку з цим він чекав підтвердження його непричетності до нестачі коней органами міліції, крім того він є інвалідом другої групи і постійно лікується.
Вважає рішення районного суду незаконним, просить таке скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, представника ТзОВ «Бортниківське» ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 233 КЗпП України прийнятого ВР УРСР 10.12.1971 р. № 322-VIII, в редакції до 11 липня 2001 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 був звільнений з роботи 05 грудня 1999 року (а.с. 2) .
Вперше з приводу порушення відповідачем законодавства про працю ОСОБА_2 звернувся в органи прокуратури через п’ять років після звільнення, а саме у січні 2005 року (а.с. 6) .
З позовом про стягнення заробітної плати він звернувся до суду в листопаді 2007 року (а.с.
Беручи до уваги вищенаведене та те, що ОСОБА_2 знав про порушення свого права одразу після звільнення, про що свідчать його заяви на а.с. З, 4, мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав у передбачені законом строки, проте цього не зробив, - суд першої інстанції підставно відмовив позивачу у його позові, виходячи з того, що ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом без поважних причин і підстав для його поновлення, у відповідності до ст. 234 КЗпП України, немає.
Наведене об’єктивно стверджується зібраними та оціненими судом доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та рішенні.
За таких обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 303,304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 01 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.