УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12   березня  2007  року  колегія  судців  судової  палати  у  цивільних  справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Панкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі   Волковій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакській Центральний військовий клінічний санаторій ім. М.И. Пирогова» про поновлення на роботі, стягненні  середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодуванні моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 листопада 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП МО України «Сакській Центральний військовий клінічний санаторій ім. М.И. Пирогова» (далі Санаторій) про відновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодуванні моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що вона наказом від 12 липня 2006 року була незаконно звільнена з роботи по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули, здійснені 7,10,11 липня 2006 року. Вважає, що не здійснювала прогулів, а була незаконно усунена від роботи адміністрацією санаторію.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 листопада 2006 року в позові ОСОБА_1 - відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши позивачку, представників відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка без поважних причин була відсутня на робочому місці три дні, у зв'язку з чим адміністрація обґрунтовано звільнила її за прогули.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам матеріального закону.

Відповідно до вимог ст. 40 п. 4 КЗпП України правовідношення з'ясовуються в частині часу відсутності працівника на робочому місці і поважності причин відсутності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала підсобною робочою паркового господарства Санаторію з тривалістю робочого часу з 07 до 16 годин з перервою на обід з 12 до 13 годин.

Як видно з матеріалів справи, доказами суд перевірив період відсутності позивачки на робочому місці та поважність причин її відсутності і встановив, що ОСОБА_1

Справа № 22-ц-845/2007 року                             Головуючий у першій

інстанції________________ Романюк Є.В.___

                                                                               Доповідач______________ Ісаев Г.А._______

2

була відсутня на роботі три дня 7, 10, 11 липня 2006 року, яких-небудь поважних причин відсутності судом не встановлено.

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в суді пояснили, що позивачка була відсутня на робочому місці три дня 7, 10, 11 липня 2006 року.

Про це ж свідчать і матеріали адміністративного розслідування відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона виходила на роботу, але приступити до виконання своїх обов'язків не могла, оскільки була відсторонена адміністрацією санаторію від роботи, голослівні і не підтверджені доказами.

Не містить таких доказів і апеляційна скарга.

На думку колегії суддів рішення суду відповідає закону і підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.