Справа №22ц/1429

Категорія 45

Головуючий у суді 1-ої інстанції Василенко Р.О.

Суддя-доповідач Забродський М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючого - судді: Забродського М.І.

суддів: Павицької Т.М., Олексінка М.М.

при секретарі судового засідання Никончук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 7 квітня 2009 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Коростишівської міської ради, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, треті особи- Управління Держкомзему в Коростишівському районі, Коростишівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання його частково недійсним, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, договору про розподіл спадкового майна, свідоцтва на спадщину за законом, визнання сторонами за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання пава власності на 1/2 частину земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008 року позивач звернувся з вказаним позовом та просив розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,4600 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу 3 липня 2006 року.

Крім того просив визнати недійсним державний акт на цю земельну ділянку виданий на ім’я ОСОБА_4 8 листопада 2007 року, договір про розподіл спадкового майна укладений 20 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, свідоцтво про право власності видане ОСОБА_4 10 серпня 2007 року, свідоцтво про право на спадщину за законом видане 10 серпня 2007 року на ім’я ОСОБА_4 на 1/2 частину майна ОСОБА_8 та свідоцтво про право на спадщину за законом видане 18 серпня 2007 року на ім’я ОСОБА_6 на 1/2 частину майна ОСОБА_8.

В судовому засіданні позивач неодноразово змінював та доповнював свої позовні вимоги і просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, визнати його і ОСОБА_8 сторонами у договорі купівлі-продажу цієї земельної ділянки та визнати за ним право власності на 1/2 частину її.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 2005 року він та його дядько ОСОБА_8 займалися підприємницькою діяльністю з обробки граніту. З цією метою вони орендували у ПМК-9 не житлові приміщення операторської, складу ГСМ, що знаходяться у АДРЕСА_1.

У травні 2006 року дядько тяжко захворів і він оплачував орендну плату у розмірі 1250 грн. особисто, оскільки доходів у останнього не було. В той час виконком Коростишівської міської ради направив їм лист з вимогою викупити земельну ділянку яку вони орендували. Враховуючи те, що не житлові приміщення, які розташовані на цій земельній ділянці, були оформлені на ОСОБА_8 вони обоє вирішили оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки на дядька. З цією метою ОСОБА_3 сплатив 24242 грн., а 3 липня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки між Коростишівською міською радою та ОСОБА_8.

Позивач вважає, що оскільки він особисто сплатив ці кошти тому має право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 7 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Коростишівського районного суду від 7 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги.

Вважає, що судом було порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, які стверджували, що саме позивачем були внесені кошти за купівлю спірної земельної ділянки. Судом не надано належної юридичної оцінки квитанції про сплату позивачем коштів за бетонну площадку з огорожею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці. Помилковим є і те, що суд не розглянув вимогу позивача про те, що він є стороною договору купівлі -продажу земельної ділянки, від так безпідставно застосував ст. 652 ЦК України та зазначив, що ОСОБА_3 не був стороною цього договору.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом рішенням Коростишівської міської ради від 14 червня 2006 року №135, на підставі заяви ОСОБА_8, останньому погоджено звіт про експертну грошову оцінку і затверджено ринкову вартість земельної ділянки площею 0,4600 га, що розташована в АДРЕСА_1 вартістю 24242 грн. Цим же рішенням рекомендовано у місячний термін укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення (а.с. 113-114) .

З липня 2006 року між Коростишівською міською радою та ПП ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0.4600 га. за адресою АДРЕСА_1 відповідно до плану земельної ділянки для здійснення виробничої діяльності. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі №3025 (а.с. 47-50) .

Згідно п. п. 2.2,2.3 цього договору вартість земельної ділянки має бути сплачена покупцем шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок продавця протягом 30 днів з дня підписання договору.

Як ствердив у засіданні представник Коростишівської міської ради позов він не визнає, оскільки договір укладений правильно та виконані його умови.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_12, і ОСОБА_13, які підтверджували внесення коштів позивачем за купівлю спірної земельної ділянки в сумі 24 242,00 є безпідставні. Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу належить вчиняти у письмовій формі. Проте ОСОБА_3 не надав суду письмових доказів, щодо внесення ним коштів за придбання спірної земельної ділянки на рахунок Коростишівської міської ради в розмірі 24 242 00 грн. за

Виходячи з наведеного суд першої інстанції правильно вважав, що вимоги позивача, про визнання його стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, а саме покупцем, є безпідставні.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про порушення судом матеріального права, а саме положення ст. 186 ЦК України, якою передбачено, що річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням є її приналежністю. Судом правильно не взято до уваги посилання позивача на те, що бетонна площадка, яка розташована на спірній земельній ділянці і придбана ним обслуговує склад ГСМ, що належить ОСОБА_8, оскільки вказане майно не є предметом спору.

Суд першої інстанції також правильно вважав, що решта вимог позивача є похідними від вимог про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, а тому обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд повно з’ясував обставини справи, перевірив доводи сторін та виніс законне і обгрунтоване рішення. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів цивільної палати апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 7 квітня 20090 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.