Справа №22ц-1575

Категорія 57

Головуючий в суді 1-ї ін.: Чішман Л.М.

Доповідач: Старовойт Г.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

у складі: головуючого Старовойта Г.С.

суддів Микитюк О.Ю., Омельчука М.І.

з участю: секретаря судового засідання Сапінської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Постійно діючого Третейського суду при юридичній корпорації «Принцип», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації про скасування рішення третейського суду

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 8 травня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 8 травня 2009 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Постійно діючого Третейського суду при юридичній корпорації «Принцип», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації про скасування рішення третейського суду від 8 серпня 2007 року направлено по підсудності до Корольовського районного суду м. Житомира.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати і направити справу до того ж суду для розгляду. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень Закону України „Про третейські суди", які визначають порядок оскарження рішень третейського суду.

Перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 51 Закону України „Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Ст. 2 цього ж Закону визначає термін „компетентний суд", як місцевий загальний чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Постановляючи ухвалу про передачу справи для розгляду по підсудності до Корольовського районного суду м. Житомира, суд першої інстанції виходив з того, що спір у справі виник з приводу права власності на приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, тобто на території Корольовського району м. Житомира. А позови, що виникають з приводу нерухомого майна, відповідно до ст. 114 ЦПК України „Виключна підсудність", пред’являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Аналогічна позиція викладена і в запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції неправильним, оскільки предметом спору у даній справі є не право власності на нерухоме майно, а законність рішення третейського суду. Тому підсудність такого спору слід визначати на підставі вимог ст. ст. 2,51 Закону України „Про третейські суди", тобто за місцем розгляду справи третейським судом. З таких же міркувань колегія суддів не приймає до уваги заперечення ОСОБА_3 на апеляційну скаргу.

Беручи до уваги, що у спірному рішенні місцем третейського розгляду справи зазначено м. Житомир вул. Рильського, 9 офіс 408, що розташовано на території Богунського району м. Житомира, колегія суддів вважає, що відповідно до обставин даної справи компетентним судом для перегляду рішення третейського суду є Богунський районний суд м. Житомира.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції на підставі ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню до того ж суду для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 209,218,303,304,307,312,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 8 травня 2009 року скасувати і направити справу до того ж суду для розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.