Справа № 22Ц-2899/2009

Категорія 01,19,20

Головуючий в суді 1 інстанції Костюк Л.О.

Доповідач Сліпченко О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів Гуля В.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі Бистрій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року позивач ОСОБА_4 звернулась з вищенаведеним позовом, який обґрунтовувала тим, що 23.08.2008 року сторони уклали попередній договір про купівлі -продажу земельної ділянки та домоволодінням, що розташовані в АДРЕСА_1 зв’язку з невиконанням сторонами умов попереднього договору просила стягнути 2 000 доларів США..

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року позов задоволено та стягнуто з відповідачки на користь позивачки 15 400 грн.

У апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 просять скасувати рішення ухвалити нове рішення та закрити провадження по справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 202-203,220,570,626-627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Сторони по ньому є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності договору, як одного з виду правочинів, є такі:

• його зміст не може суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

• особи, які вчиняють договір, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

• їх волевиявлення має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі;

• договір має вчинятися у формі, встановленій законом й бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недотримання хоча б однієї із зазначених умов дійсності договору (правочину) може тягнути його нікчемність, з застосуванням відповідних правових наслідків, або слугувати підставою для визнання правочину недійсним, у судовому порядку.

Попередній договір є одним із багатьох інших видів договорів і на нього розповсюджуються зазначені вище загальні правила, а також правила, спеціально виписані для нього.

За ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони по якому зобов’язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Він укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2008 року сторони уклали попередній договір про купівлі - продажу земельної ділянки та домоволодінням, що розташовані в АДРЕСА_1, обумовили усі істотні умовам купівлі позивачкою належної відповідачці земельної ділянки й встановили термін надання основному договору належної форми та проведення кінцевого розрахунку в п. 1 попереднього договору та на його виконання провели авансовий платіж (п.5 Договору).

Цей договір передував основному договору, яким повинен був бути договір купівлі-продажу.

За ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодінням квартири підлягає нотаріальному посвідченню, а, відповідно, нотаріально посвідченим має бути і попередній договір, бо саме таке передбачено п. 4 ч. 1 ст. 635 ЦК України.

Сторони такої форми не дотрималися, а тому, укладений між ними попередній договір - є нікчемним і таким, що не створює наслідків, крім тих, які пов’язані з його недійсністю.

За наявності вимоги позивачки застосувати наслідки нікчемного правочину, а саме повернути передане нею по договору, відповідно до статей 216,220 ЦК України, з відповідача на користь тої слід стягнути суму авансу.

Крім того, оскільки вищенаведеного договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору позивачем 2 0000 доларів США є авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки згідно зі ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 "Про грошову реформу в Україні" грошовою одиницею і єдиним законним способом платежу на території України є гривня, стягненню підлягає сума, еквівалентна 100 доларам США за курсом Національного банку України, що на день постановления рішення становить 770 грн. (7,70 грн. за 1 долар США).

Оскільки такого ж висновку і з таких же мотивів дійшов й суд першої інстанції, то підстав, для задоволення апеляційної скарги немає.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.