Справа №22Ц-1469/2009 року
Категорія 01,19,20
Головуючий у 1 -й інстанції Коцюрба М.П.
Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Приходька К.П.,
суддів Гуль В.В., Оношко Г.М.,
при секретарі Рудзінській А.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво - Святошинського районного суду від 18 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору доручення і довіреності виданої 05 лютого 2005 року недійсними в частині • передачі повноважень щодо продажу та обміну земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 11 липня 2005 року,
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
у лютому 2008 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати недійсною довіреність, видану нею 05 лютого 2005 року відповідачу ОСОБА_4 на продаж та обмін земельної ділянки, а також укладений 11 липня 2005 року від її імені між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9199 га., а також витребування вказаної земельної ділянки від ОСОБА_5
Посилалась на те, що їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів із земель, переданих у колективну власність КСП Агрофірма «Рубежівська», що складалися із трьох видів сільськогосподарських угідь: ріллі, пойми та багаторічних насаджень.
Голова КСП Помазан С.С, користуючись свої авторитетом голови КСП та необізнаністю громадян переконав власників земельних часток (паїв), у тому числі і її, продати земельні ділянки, видавши йому або названим ним особам довіреності на відчуження земельних ділянок.
05 лютого 2005 року вона видала відповідачу ОСОБА_4 довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу на приватизацію земельної ділянки розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів та виділення її в натурі, отримання державного акта та продаж чи обмін цієї ділянки за ціною і на умовах, визначених на його власний розсуд.
19 серпня 2005 року вона скасувала довіреність, повідомивши про це відповідача письмовим листом через нотаріуса.
Згодом дізналася, що відповідач ОСОБА_4 26 липня 2005 року отримав на її ім’яДержавний акт на право власності на земельну ділянку розміром 1,9199га., у якому цільове призначення
земельної ділянки зазначено - для ведення особистого селянського господарства, а 11 липня 2005 року продав вказану земельну ділянку від її імені відповідачці ОСОБА_5
Оскільки вона не уповноважувала відповідача ОСОБА_4 на зміну цільового призначення земельної ділянки, а також те, що на день видачі довіреності та укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки діяв встановлений п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України мораторій на продаж та інші способи відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, позивачка вважала, що зміст довіреності суперечить вимогам закону - ст. 1003 ЦК України, а тому просила визнати довіреність в частині надання відповідачу права на відчуження земельної ділянки недійсною з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Крім того, договір доручення між сторонами та видана на його підставі довіреність порушують публічний порядок, а тому є нікчемними відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України.
Враховуючи викладене, позивачка вважала, що відповідач ОСОБА_4 не отримав повноважень на відчуження належної їй земельної ділянки, діяв з перевищенням наданих йому повноважень.
Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки між відповідачами укладеному 11 липня 2005 року та відповідно повернути земельну ділянку із володіння ОСОБА_5 у її володіння.
У липні 2008 року позивачка змінила свої позовні вимоги і просила суд визнати дорученні від 05 лютого 2005 року таким, що вчинене з метою приховання договору купівлі - продажу земельної частки (паю), визнати вказану довіреність недійсною (нікчемною), визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 11 липня 2005 року укладеного між відповідачами, зобов’язати відповідачку ОСОБА_5 повернути земельну ділянку у володіння позивачки, визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’явідповідачки ОСОБА_5
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 18 грудня 2008 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу передати на новий розгляд.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги й обговоривши доводи апелянта вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи позивачці у задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_4 діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі довіреності від імені позивачки вчиняв необхідні дії в органах державної влади для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку на її ім’я, а також дії щодо продажу (обміну) зазначеної земельної ділянки.
11 липня 2005 року відповідач ОСОБА_4, діючи відповідно до наданих повноважень та цілей, зазначених у довіреності від імені позивачки, продав належну позивачці земельну ділянку відповідачці ОСОБА_5
Договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону та належним чином посвідчений державним нотаріусом.
Колегія суддів вважає даний висновок суду обґрунтованим.
У відповідності до ст. 239 ЦК України, укладений відповідачем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки, що належала позивачці припинив право власності позивачки на дану земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку згідно договору купівлі - продажу від 11 липня 2005 року набула відповідачка ОСОБА_5
Висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсними довіреності, якою позивачка уповноважила відповідача ОСОБА_4 на відчуження земельної ділянки, договору купівля-продажу спірної земельної ділянки та на відсутність підстав для витребування земельної ділянки від власника ОСОБА_5, колегія вважає правильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що довіреність та договір купівлі-продажу земельної ділянки вчинено з порушенням п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України у зв’язку з тим, що діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, зокрема, земельних часток (паїв), колегія вважає необгрунтованими.
Пунктом 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено заборону до 01 січня 2005 року на відчуження земельних ділянок, наданих для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельних часток (паїв).
Законом України від «Про внесення зміни до Земельного кодексу України» від 09 лютого 2006 року №3415-IV доповнено п.15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України абзацом такого змісту: угоди (в тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої абзацом першим цього пункту, в частині відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а так само в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Даний Закон набрав чинності з часу його опублікування, тобто з 02 березня 2006 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закон або інші нормативні акти не мають зворотної сили.
Таким чином, на час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належала позивачці заборони на продаж земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства не було.
Посилання апелянта на те, що вона не уповноважувала відповідача на зміну цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому він перевищив свої повноваження спростовується змістом довіреності.
Посилання позивачки на те, що вона скасувала довіреність, а тому договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, колегія вважає безпідставними.
Встановлено, що довіреність на ім’я відповідача ОСОБА_4 позивачка скасувала через п’ять місяців після укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права спростовуються матеріалами справи.
Рішення суду грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі наведеного, керуючись: ст. ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2008 року відхилити, рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.