Справа №11-а-1119\09

Категорія: ч. 1 ст. 368 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - Новака Р.В.

Доповідач - Вільгушинський М.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Григор’євої І.В.,

суддів - Вільгушинського М.Й., Корнієнко Т.Ю.,

за участю прокурора - Мішкової Г.О.,

засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2009 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Катеринопільського району Черкаської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, працюючий головою Подільської районної організації ТСО України в м. Києві та директором Подільського районного спортивно-технічного клубу ТСО України у м. Києві, зареєстрований за адресою: Черкаська область, Катеринопільський район, с Петриківка, та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 368 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що працюючи відповідно до наказу № 26-к від 27.11.2008 року на посаді голови Подільської районної організації Товариства сприяння обороні України у м. Києві та відповідно до наказу № 08-К від 03.06.2008 року на посаді директора Подільського районного спортивно-технічного клубу ТСО України, будучи відповідно до статуту Подільської районної організації ТСО України та контракту, укладеного з Київською міською організацією ТСО України від 03.06.2008 року особою, наділеною повноваженнями здійснювати керівництво діяльністю вказаними організаціями, укладати договори від їх імені, підписувати фінансово-господарські документи, будучи зобов’язаними нести відповідальність за правильне та ефективне використання майна і коштів цих організацій, тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, 17.03.2009 року близько 11 години в ресторані «Якіторія», що за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27, діючи умисно, з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_2 хабар у розмірі 7000 гривень за сприяння в укладенні договору оренди складських приміщень.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині призначеного засудженому покарання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав до суду апеляцію, в якій, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, внаслідок чого призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки суд неналежним чином оцінив обставини, які характеризують особу засудженого, а саме те, що відповідно до ст. 12 КК України діяння, вчинене засудженим, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а злочин є умисним та корисливим. Крім того, вказує на те, що судом при застосуванні ст. 75 КК України порушено вимоги ст. 335 КПК України, оскільки суд не зазначив, що засудженого звільнено від відбування лише основного покарання. Просить вирок скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала апеляцію та просила її задовольнити, пояснення засудженого, який заперечував проти апеляції та просив залишити вирок без зміни, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув кримінальну справу у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України, обмеживши дослідження доказів по справі допитом засудженого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дав детальні пояснення з приводу обставин вчинення злочину, а тому суд обгрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та вірно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 368 КК України, які в апеляційному порядку не оспорюються.

Призначаючи засудженому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, раніше не судимий, має на утриманні дитину 2003 року народження, пом’якшуючі обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_3 від покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого, а також попередження нових злочинів, і вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, колегія суддів підстав не знаходить.

Що стосується посилання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на порушення судом вимог ст. 335 КПК України, оскільки суд не зазначив, що засудженого звільнено від відбування лише основного покарання, то вони є необгрунтованими, оскільки в резолютивній частині вироку суд зазначив, що на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вирок суду законним і обгрунтованим, покарання справедливим, а апеляцію такою, що задоволенню не підлягає

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.