11-1097/09
Головуючий у 1 інстанції Фрич Т.В.
Категория ст. 368 КК України.
Доповідач Гонта Л.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м, Києва, у складі:
Головуючого: Британчука В.В.
Суддів: Гонти Л.С., Єлєніної Ж.М.
за участю: прокурора Постемської Ю.Ф.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, що приймав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року.
Цим вироком:
- ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, освіта вища, не одружений, працював провідним спеціалістом відділу з питань контролю за благоустроєм у Дарницькій районній державній адміністрації м. Києва, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 368 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі восьмиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та владних повноважень строком на два роки.
Міру запобіжного заходу засудженому залишено підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути с ОСОБА_2 за проведення судових експертиз 651 грн. 42 коп., -
ВСТАНОВИВ:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що у відповідності до наказу голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації за номером № 247 - К від 24 грудня 2007 року він був призначений на посаду провідного спеціаліста відділу с питань контролю за благоустроєм Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації і являючись службовою особою та представником влади, отримав хабара при наступних обставинах.
У період часу з 29 по 30 січня 2009 року, до ОСОБА_2 за роз’ясненням щодо встановлення по АДРЕСА_3, в м. Києві малої архітектурної форми звернувся суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3. ОСОБА_2 маючи умисел на незаконне збагачення шляхом одержання хабарів від ОСОБА_3, знаходячись у своєму службовому кабінеті № 16 розташованому в будинку АДРЕСА_2, роз’яснив йому порядок одержання в Київській міській державній адміністрації дозволів на розміщення малих архітектурних форм. При цьому висловив припущення, що оформлення необхідних документів займе багато часу і не має ніякої гарантії, що ОСОБА_3 зможе одержати дозвіл на встановлення малої архітектурної форми, і запропонував останньому передати йому особисто у якості хабара 4000 гривень, за те, що ОСОБА_3 встановить торгівельний кіоск по АДРЕСА_3 без дозвільних документів, а ОСОБА_2 не буде здійснювати перевірок цього кіоску та складати стосовно ОСОБА_3 протоколів про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог ст. 152 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». Крім цього, ОСОБА_2 висунув ОСОБА_3 вимогу передавати йому в подальшому щомісячно по 3500 гривень, за не складання стосовно останнього протоколів про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог ст. 152 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» за встановлення малої архітектурної форми без відповідних документів.
1 лютого 2009 року, ОСОБА_3 встановив малу архітектурну форму по АДРЕСА_3 не маючи на це відповідних дозвільних документів.
З лютого 2009 року приблизно в 11 годин ОСОБА_2, являючись службовою особою та представником влади, знаходячись на АДРЕСА_4, перебуваючи в автомобілі «КІА» д.н. НОМЕР_1, одержав від ОСОБА_3 у якості хабара 4000 гривень за не складання стосовно останнього протоколів про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог ст. 152 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» за встановлення малої архітектурної форми без дозволу на його розміщення.
Безпосередньо після одержання хабара ОСОБА_2 був затриманий співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України у м. Києві і у нього було вилучено предмет хабара - 4000 гривень.
В поданій апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчих функцій та владних повноважень строком на три роки. Обґрунтовуючи свою позицію прокурор вказує, що призначаючи покарання у виді штрафу суд не врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину те, що ОСОБА_4 в даний період часу не працює, має на утримані батька пенсійного віку, що ставить на його думку під сумнів можливість виконання вироку в частині оплати штрафу.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, що підтримав доводи своєї апеляції, пояснення засудженого та його захисника які заперечували проти доводів апеляції, перевіривши матеріали справи, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово, судова колегія вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Винність ОСОБА_2 в отриманні хабара від ОСОБА_3 при обставинах, викладених у вироку по суті не оспорюється в поданій апеляції і підтверджується сукупністю доказів, здобутих і досліджених в ході досудового та судового слідства, зокрема, показами самого засудженого, який повністю визнав себе винним і підтвердив фактичні обставини при яких він отримав хабара в сумі 4-х тисяч гривень від ОСОБА_3 У зв’язку з цим, враховуючи думку учасників судового розгляду, щодо порядку дослідження доказів по справі, суд першої інстанції обґрунтовано провів дослідження доказів в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України.
Дії ОСОБА_2 судом вірно кваліфіковані за ст. 368 ч. 1 КК України
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому судом враховано, що засуджений позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, щиро визнав свою вину і розкаявся у скоєному. Як основне, так і додаткове покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади -передбачені санкцією статті за якою кваліфіковані його дії, вони є реальними, а тому вважати покарання таким яке є явно несправедливим внаслідок м’якості - немає підстав.
Доводи прокурора наведені в апеляції про м’якість призначеного покарання не є переконливими і жодна із перелічених ним обставин, не може бути визнана обставиною, яка обтяжує покарання, як це передбачено ст. 67 КК України. Крім цього, в ході апеляційного розгляду засуджений та його захисник долучили до матеріалів справи фінансові документи про сплату адміністративного штрафу, як міри покарання призначеного судом.
При таких обставинах підстав для скасування вироку з мотивів м’якості призначення покарання судова колегія не знаходить.
Вході досудового слідства предмет хабара а саме чотири тисячі гривень що були вилучені у ОСОБА_2 визнані речовими доказами (а.с. 125-129) і направлені на зберігання до фінансово-економічного відділу ГУ МВС України в м. Києві. Однак при постановлены вироку суд першої інстанції не вирішив питання про долю речових доказів, що слід зробити суду в порядку ст. ст. 409 - 411 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365,366 КПК України судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію прокурора, що приймав участь у справі - без задоволення.
Суду першої інстанції необхідно в порядку ст. ст. 409 - 411 КПК України вирішити долю речових доказів.