№ справи 11-а-882/2009
Категорія - ст. 185 ч. 3 КК України
Головуючий 1 інстанції - Марчук Н.О.
Доповідач - Бачурін О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Бачуріна О.В.
суддів - Бовтрук В.М., Балацької Г.О.
за участю прокурора - Пламадяла І.П.
потерпілої - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, військовозобов’язаний, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судимий,
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку - 2 роки. Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, військовозобов’язаний, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_6, не судимий в силу ст. 89 КК України,
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку - 2 роки. Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець м. Тернопіль, українець, громадянин України, невійськовозобов’язаний, з незакінченою вищою освітою, неодружений, непрацюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_7, не судимий в силу ст. 89 КК України,
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку - 2 роки. Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_5 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
З ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь ОСОБА_1 5986 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними в тому, що вони за попередньою змовою між собою, 11.06.2007 року двійчи о 00 годин 30 хвилин та о 1 годині 30 хвилин таємно проникли в приміщення торгівельного кіоску СПД «Домбровська», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кравченка, 15, та викрали з нього: цигарки, продукти харчування, телевізор та картки поповнення рахунків та інш., і з місця злочину зникли на автомобілі «ДЕУ-Ланос» д/н НОМЕР_1. Всього вони викрали товару на загальну суму 5986 грн. 20 коп., яким розпорядилися на власний розсуд, спричинивши громадянці ОСОБА_1 матеріальну шкоду.
Крім того, ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він повторно проник в квартиру громадянина ОСОБА_6 05.06.2007 року о 14 годині 00
хвилин за адресою: АДРЕСА_1, з якої таємно викрав два ноутбуки, сумку, два мобільні телефони, 15 контрактних сім-карток мобільного оператору «UMC», на загальну суму 17000 грн., та в квартиру громадянина ОСОБА_7 29.06.2007 року о 13 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2, з якої таємно викрав: системний блок комп’ютера, флеш-карту, дві золоті обручки, золоті ланцюжок та кулон, сумку, завдавши при цьому матеріальної шкоди на загальну суму 1160 грн.
Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковані як проникнення в приміщення за попередньою змовою групою осіб, а дії ОСОБА_3 додатково, окрім зазначених ознак, як повторні та поєднані з проникненням у житло.
Суд виключив за недоведеністю епізоди крадіжки ОСОБА_3 майна громадянки ОСОБА_8 на загальну суму 50 000 грн. з проникненням 08.05.2007 року в її квартиру за адресою: АДРЕСА_3, та майна громадянки ОСОБА_9 на загальну суму 38 357 грн. з проникненням 14.05.2007 року в її квартиру за адресою: АДРЕСА_4.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду за м’якістю призначеного покарання і постановити новий вирок, за яким повністю задовольнити її цивільний позов в сумі 61 986 грн. 20 коп. На її думку, судом не враховано тяжкість скоєних злочинів та обставини, які впливають на призначення покарання. За твердженням апелянта, не можна вважати обставинами, що пом’якшують покарання утримання ОСОБА_3 непрацездатної дружини, з якою шлюб не зареєстрований, та наявність дитини, батьківство якої за ним не визначено, а також часткове відшкодування збитків потерпілому ОСОБА_10
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини по справі та кваліфікацію дій засуджених, просить скасувати вирок суду в частині покарання та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_3 покарання за ст. 185 ч.З КК України у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 185 ч. 3 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, тобто на м’якістю покарання. За твердженням апелянта, призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України є незаконним і не відповідає вимогам ч.2 ст. 50 та ч.2 ст. 65 КК України, оскільки суд дійшов неправильного висновку про щире каяття засуджених та не врахував, що ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не працюють, суспільно-корисною діяльністю не займаються, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не стали і здатні вчиняти нові злочини.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримаю свою апеляцію та апеляцію потерпілої, потерпілу, яка підтримала свою апеляцію і апеляцію прокурора, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2, які заперечувати проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілої та прокурора не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Фактичні обставини справи і винуватість засуджених ніким не оспорюються, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення за попередньою змовою групою осіб, а дії ОСОБА_3 - додатково, окрім зазначених ознак, як повторні та поєднані з проникненням у житло, кваліфіковані правильно. Вирок суду першої інстанції ґрунтується на перевірених і досліджених у судових засіданнях доказах.
Призначаючи покарання, суд не вийшов за межі санкції статті Кримінального кодексу України і дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступені тяжкості скоєних злочинів, дані про особи засуджених, відсутність судимостей, характеристики, сімейний стан, стан здоров’я, обставини, що пом’якшують покарання.
Призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Доводи прокурора та потерпілої ОСОБА_1 про те, що суд не врахував того, що засуджені не працюють і раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, не є підставою вважати, що засуджені не стали на шлях виправлення, оскільки судимості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 погашені відповідно 12.05.2006 року та 08.06.2004 року, а ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності ще в 2003 році.
Разом з тим, можна погодитися з твердженням прокурора про те, що суд неправильно зазначив щире каяття, як пом’якшуючу обставину для ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки вони визнавали винними себе частково.
Але це не може бути підставою для скасування вироку, а підлягає виключенню з його мотивувальної частини.
Що стосується твердження потерпілої ОСОБА_1 про те, що суд неправильно визначив розмір завданої їй шкоди і невірно стягнув на її користь 5986 грн. 20 коп., то вони є необгрунтованими, оскільки суд відповідно до ст. 275 КПК України розглядає справу в межах пред’явленого обвинувачення, за яким ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили потерпілій шкоду на суму 5986 грн. 20 коп., тому рішення суду в цій частині є законним.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляції потерпілої та прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, виключивши з його мотивувальної частини посилання на пом’якшуючу обставину - щире каяття при призначенні покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції потерпілої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, залишити без зміни, виключивши з його мотивувальної частини посилання на пом’якшуючу обставину - щире каяття при призначенні покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_5