Справа № 22-ц-716/2009 р.

Головуючий у першій інстанції Романенко В.В.

Доповідач Сокол В.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

01 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:

Головуючого судді Сокола В.С.,

суддів Летягіної О.В., Павловської І.В.,

при секретарі Амельченко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 15 жовтня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

01 липня 2008 року ОСОБА_2 на підставі статей 22,23,1166,1667 ЦК України звернувся до суду із зазначеним вище позовом (а.с. 4-5,56), просив стягнути з відповідача 20 000 грн. упущеної вигоди та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 15 жовтня 2008 року позов задоволено частково, стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 грн. моральної шкоди та розподілено судові витрати, в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права - неповне з’ясування обставин справи та незастосування статті 22 ЦК України, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 20 000 грн. упущеної вигоди.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги повністю. ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність доводів, просив апеляційну скаргу відхилити.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, вислухавши пояснення сторін, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що з вини відповідача 07 травня 2008 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (а.с. 30), за наслідками якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вирішуючи вимоги позову в частині стягнення упущеної вигоди суд першої інстанції відмовив в цій частині за ненаданням позивачем належних доказів. З таким висновком колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подаючи позов ОСОБА_2 в порядку статті 119 ЦПК України зазначив письмовий доказ на підтвердження обставини одержання збитку у вигляді 20000 грн. упущеної вигоди - довідку державної податкової інспекції міста Ялти про доходи. ОСОБА_3 же на заперечення проти даної обставини не надав судам жодного доказу та не просив суд в цій частині витребувати докази відповідно до процесуального закону. Крім того і суд першої інстанції не виконав покладені на нього процесуальним законом обов’язки відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України і прийшов передчасного і неправильного висновку про відмову в позові в цій частині.

Колегія суддів в цій частині спору з огляду на вище зазначені вимоги матеріального закону (стаття 22 ЦК України) вважає надану позивачем довідку державної податкової інспекції міста Ялти про доходи належним доказом щодо заподіяння неправомірними діями відповідача збитку у вигляді упущеної вигоди, та з урахуванням наданих ОСОБА_2 письмових доказів: свідоцтва № 196540 від 27 листопада 2006 року про державну реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, ліцензії № 308314 Міністерства транспорту та зв’язку України (вид господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) від 27 грудня 2006 року, ліцензійної картки до ліцензії № 308314, виданої на ім’я ОСОБА_2 з внесеними даними про транспортний засіб - Деу Ланос державний номер НОМЕР_2, строк дії з 27 грудня 2006 року по 26 грудня 2011 року, свідоцтва про сплату єдиного податку серії Е № 833845 від 01 січня 2008 року, договору на надання інформаційних послуг від 18 січня 2007 року з ВАТ «Південне таксі» та довідкою зазначеного товариства про те, що з 07 травня 2008 року позивач не користувався послугами у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, - вважає в цій частині спору вимоги позову обгрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Щодо розміру упущеної вигоди колегія виходить із наступних розрахунків. Згідно довідки державної податкової інспекції міста Ялти про доходи позивач за перший квартал 2008 року мав доход 45 000 грн. (72 робочих днів). Позов заявлено за період із 07 травня 2008 року по 19 липня 2008 року, тобто за 62 робочих днів та, виходячи із меж заявленого позову, колегія вважає необхідним з огляду на вище зазначені норми матеріального закону стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки -20000 грн. упущеної вигоди.

На підставі викладеного, в порядку п.п. 1,4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в оскаржуваній частині про задоволення позову.

Керуючись статтями 303,304,307,309,316,325,327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду АРК від 15 жовтня 2008 року в частині відмови у стягненні 20 000 грн. упущеної вигоди скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20 000 гривень упущеної вигоди. В решті це ж рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців.