Справа № 22ц-1395/09

Категорія 10

Головуючий у суді 1 -ї інстанції: Григорусь Н.Й.

Доповідач: Рафальська І.М.:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

при секретарі Черкес Т.А.

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення права земельного сервітуту за апеляційною скаргою позивача на рішення Богунського райсуду м. Житомира від 3 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив встановити земельний сервітут. Зазначав, що він є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 Іншим співвласником є відповідачка по справі, якій належить 2/3 частини домоволодіння та якою одержано Державний акт про право власності на земельну ділянку за вказаною адресою. Оскільки при існуючому порядку землекористування йому незручно користуватися належною йому на праві власності земельною ділянкою, то просив встановити земельний сервітут про право проходу довжиною 8,8 м та шириною 1 метр від його вхідних дверей до його земельної ділянки через земельну ділянку відповідачки.

Рішенням Богунського райсуду м. Житомира від 3 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, та ухвалити нове рішення про задоволення позову; суд не взяв до уваги, зазначає апелянт, що після вселення відповідачки у частину домоволодіння нею порушено попередній порядок землекористування, а зокрема, його право на прохід, проїзд через її земельну ділянку до належних йому земельної ділянки, гаража, туалету.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, сторони є співвласниками АДРЕСА_1: позивачу належить 39/100 ід. частин домоволодіння, а відповідачці - 61 ід. частина /а.с. 8/.

З листа КП „Житомирський міський центр земельних відносин" видно, що у 1998р. між сторонами був встановлений порядок користування належною до будинку земельною ділянкою за фактичним користуванням; частина землі передана сторонам у приватну власність, інша частина - у постійне користування. Одержані Державні акти про право власності на земельні ділянки відповідно до ід. частин у домоволодінні, а саме: відповідачу передано у власність 390 кв.м., відповідачці - 610 кв.м. /а.с. 5,32/ Спільний двір відсутній /а.с. 7,6/.

Рішення № 252 від 26.05.1998р. про передачу земельних ділянок сторін у приватну власність, Державні акти на право приватної власності на землю не оспорювались, тобто співвласники погоджувались з існуючим порядком землекористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦІК України, право користування чужим майном /сервітут/, може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів /земельний сервітут/ або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

З матеріалів справи, пояснень сторін видно, що у позивача є інші можливості для задоволення його потреб проходу на власну земельну ділянку, до гаража, туалету.

Так, ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду ствердив, що вхід до його гаража - з АДРЕСА_1, поряд - через встановлену хвіртку - вхід на його земельну ділянку/а. с 3 0-31/, де знаходиться і туалет /санвузол також знаходиться і у його частині домоволодіння /а.с. 12/. Відстань проходу до його земельної ділянки, як і входу в гараж з АДРЕСА_1 становить 8,87 м/а.с. 5./

За наведених обставин колегія суддів вважає, що райсуд прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні позову.

Підстав для скасування рішення райсуду немає.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.

Керуючись ст. ст. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського райсуду м. Житомира від 3 квітня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.