Справа №22-2502/09
Головуючий у 1-й інстанції: Булашев Р.Л.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.
Суддів Коваленко А.І.
Бабак А.М.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Бердянську про виплату одноразової допомоги у випадку смерті на виробництві,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Бердянську про виплату одноразової допомоги у випадку смерті на виробництві, який в ході судового розгляду справи доповнила.
В позові зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1. при виконанні трудових обов’язків загинув її син ОСОБА_4. Проти відповідача - приватного підприємця ОСОБА_5, у якого працював її син була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України. Причиною було те, що відповідачем були грубо порушені встановлені законодавством вимоги щодо безпеки праці. 06 березня 2007 року комісією за участю представників відповідача складений акт про нещасний випадок на виробництві, а також акт спеціального розслідування нещасного випадку.
Посилаючись на Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та на те, що на момент смерті сина вона знаходилася на його утриманні як непрацездатна та, що право на отримання одноразової допомоги у разі смерті від нещасного випадку на виробництві мають близькі родичі потерпілого, які були на його утриманні, або мали на це право, просила стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України у особі відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Бердянську на її користь суму одноразової матеріальної допомоги у випадку смерті на виробництві 37500 грн., а також стягнути витрати пов язані з правовою допомогою..
Ухвалою цього суду від 12 листопада 2008 року притягнуто до участі по справі в якості співвідповідача приватного підприємця ОСОБА_5
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення скасувати ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1. син позивачки ОСОБА_4, який, виконуючи роботу охоронця в кафе „Централь" без належно оформлених трудових відносин з ПП ОСОБА_5, загинув внаслідок пожежі в кафе.
06 березня 2007 року комісією за участю представників відповідача складений акт №1 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, з яким не погодився представник Фонду соцстрахування та не підписав його, зазначивши на відсутність належно оформлених трудових відносин між загиблим та приватним підприємцем.
Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку від 06.03.2007 року найбільш імовірною причиною пожежі, за висновком державного інспектора по пожежному нагляду Приморського району М.Г. Печева, могла статися необережність при курінні ОСОБА_4 При судово-токсилогічному досліджені крові загиблого знайдено 0,7 проміле етилового алкоголю.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта пояснила, що позивачка являється його матір’ю та членом родини загиблого, факт перебування якого в трудових відносинах з ПП ОСОБА_5 підтверджується актом №1 за формою Н-1, тому одноразова матеріальна допомога у зв’язку зі смертю на виробництві сина позивачки підлягає стягненню з Фонду соцстрахування.
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи і прийшов до правильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Так, вироком Приморського районного суду від 17.01.2008 року приватного підприємця ОСОБА_5 засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст. 271 ч.2 КК України - за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці громадянином. Зазначеним вироком, зокрема, встановлено, що трудовий договір з потерпілим ОСОБА_4 не укладався, інструктаж з техніки безпеки до початку роботи не проводився.
Оскільки між загиблим ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 належним чином трудові відносини не були оформлені, останній не повинен був сплачувати і не сплачував страхові внески до Фонду, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що при вирішенні питання про відшкодування шкоди при таких правовідносинах необхідно виходити із вимог ст. ст. 457,456 ЦК України 1963 року (в рішенні помилково зазначено ЦК РСФСР).
Зі змісту ч. 3 ст. 456 ЦК України 1963 року вбачається, що за заподіяння смерті з вини організації або громадянина, відшкодування шкоди здійснюється: неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням - вісімнадцятирічного віку; жінкам, старшим п’ятдесяти п’яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, -довічно; інвалідам - на строк інвалідності; одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягай восьми років, - до досягнення ними восьмирічного віку.
Оскільки позивачка, на час смерті ОСОБА_4- ІНФОРМАЦІЯ_1, не відносилася до зазначених осіб та не була непрацездатною, потерпілий не перебував у трудових відносинах з ПП ОСОБА_5, вона не має права на таке відшкодування ні від Фонду соцстрахування, ні від винної особи. Наявність Акту за формою Н-1 не являється безумовною підставою для виплати одноразової допомоги.
Посилання представника апелянта на необхідність застосування судом Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" неспроможні, оскільки ст. 2 цього Закону передбачено, що він поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності.
Зважаючи на викладене рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування і постановляння нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.