Справа № 22ц-3131/2010 Головуючий у 1інст. – Жук М.І.
Категорія – цивільна Доповідач – Шарапова О.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого- судді Шарапової О.Л.
суддів: Заболотного В.М., Скрипки А.А.
при секретарі
за участю: Штупун О.М.,
ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про зобов”язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2010 року позовні вимоги задоволені частково : зобов”язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради провести перерахунок ОСОБА_6 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до вимог ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п”яти мінімальних заробітних плат та здійснити відповідні виплати; в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним. Апелянт посилається на те, що лише законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби. Апелянт вказує на те, що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2009 рік” надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат , що відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань по бюджетним програмам.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи інвалідності.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат, а відповідачем допомога на оздоровлення виплачена в сумі 120 грн., а тому відповідача слід зобов”язати зробити відповідний перерахунок; зобов”язання відповідача проводити такі виплати в подальшому є безпідставними, оскільки права позивача в цій частині не порушені.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 виплата допомоги на оздоровлення в 2009 році проведена в сумі 120 грн.
За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат, а відповідачем допомога на оздоровлення виплачена в сумі 120 грн., а тому відповідача слід зобов”язати зробити відповідний перерахунок.
Доводи апелянта про те, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат , що відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань по бюджетним програмам, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу порівняно з постановами Кабінету Міністрів України, якими встановлюється розмір соціальних виплат.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради – відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігові від 12 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: