Справа № 22ц-2759/2010 Головуючий у першій інстанції
Харечко Л.К.
Категорія – цивільна Доповідач – Шарапова О.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого-судді Шарапової О.Л.
суддів: Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житлом, -
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2006 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом за адресою : АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 22 травня 2004 року ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою, але фактично за місцем реєстрації ніколи не проживав та не ніс витрат по утриманню житла.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 червня 2007 року позовні вимоги задоволені.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що позивачка знала про його фактичне місце перебування, але не повідомила про це суд, тобто порушене його право бути присутнім в судовому засіданні. Апелянт вказує на те, що судом не з”ясовано чи належить спірне жиле приміщення до державного житлового фонду, чи перебуває у приватній власності. Апелянт зазначає, що за характером роботи він не проживав за місцем реєстрації, а іншого житла він не має.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_1 з 21 січня 1997 року зареєстрована позивачка, а з 20 травня 2004 року – відповідач.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне жиле приміщення належить до державного житлового фонду, квартиронаймачем його є позивачка, а відповідач без поважних причин за місцем реєстрації не проживає з 2004 року.
Проте, з такими висновками суду частково не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім”ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім”ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 на час звернення до суду з позовом належав на праві власності ОСОБА_5
В травні 2004 року ОСОБА_2 був зареєстрований за вказаною адресою як член сім”ї власника будинку , що не оспорювалося в ході розгляду справи.
ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з 22 травня 2004 року, що підтверджується актом від 23 листопада 2006 року , складеним за участю голови вуличного комітету № 33, та не оспорювалося учасниками судового розгляду.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 не надано належних доказів, які б свідчили, що останній у зв”язку з характером роботи з травня 2004 року не проживає за місцем реєстрації.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачка була власником житлового будинку по АДРЕСА_1, відповідач без поважних причин за місцем реєстрації не проживав з травня 2004 року, а тому його слід визнати таким, що втратив право користування житлом.
Доводи апелянта про те, що порушене його право бути присутнім в судовому засіданні, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки відповідач викликався в судове засідання через оголошення у пресі, яке було здійснено після звернень до органів внутрішніх справ та адресного бюро для з” ясування місця проживання ( перебування, роботи) відповідача і за результатами цих звернень не було змоги встановити фактичне місце проживання відповідача.
Доводи апелянта про те, що позивачка знала про його фактичне місце перебування, але не повідомила про це суд будь-якими доказами не підтверджуються.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду змінити в частині мотивів задоволення позову у зв”язку з порушенням судом норм матеріального права.
Керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2007 року змінити в частині мотивів задоволення позову.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді