Справа № 22-ц-881/2009 р.

Головуючий у першій інстанції Лебедь О.Д.

Доповідач Кірюхіна М.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Горбань В.В.

суддів Кірюхіної М.А., Курської А.Г.

при секретарі Ганієвій Е.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) «М’ясокомбінат Сімферопольський» про виділ майнової частки з загальної колективної власності шляхом визнання її частиною майна Закритого акціонерного товариства «М’ясокомбінат Сімферопольський», стягнення майнової частки з урахуванням процентів, за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_2 та її представників - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2008 року та ухвалу того ж суду від 30 жовтня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «М’ясокомбінат Сімферопольський» про виділ майнової частки з загальної колективної власності шляхом визнання її частиною майна ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський», стягнення майнової частки з урахуванням процентів в розмірі 25072 грн. 22 коп. відмовлено.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2008 року уточнена позовна заява ОСОБА_2 до ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» про виділ майнової частки з загальної колективної власності, шляхом визнання її частиною майна ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський», стягнення майнової частки в натурі визнана неподаною та повернена заявнику.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 та її представники -ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважають, що поза увагою суду залишилися ті обставини, що ліквідація виробнично-торгівельної фірми (далі - ВТФ) «Сімферопольський м’ясокомбінат» була здійснена на підставі підроблених документів, з порушенням статей 105-112 Цивільного кодексу України і Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та без публікації в печатних засобах масової інформації і повідомлення про припинення юридичної особи та порядок і строк пред’явлення кредиторами вимог, у зв’язку з чим позивачка була позбавлена можливості пред’явити претензії до ліквідаційної комісії. Також зазначають, що висновок суду про те, що ліквідація ВТФ «Сімферопольський м’ясокомбінат» не пов’язана з реорганізацією, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, вказують, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до статуту ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» це товариство не є правонаступником далі - ВТФ «Сімферопольський м’ясокомбінат», тому не відповідає за борги ліквідованого підприємства, а також про те, що майнова частка позивачки до статутного фонду або іншим чином до ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» не передавалася, не ґрунтуються на законі і не є підставами для відмови у позові.

В апеляційній скарзі на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2008 року апелянти вказують, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що положення ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України не розповсюджується на заяви про уточнення майнових часток відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеля: ійкої скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При постановленні ухвали про повернення уточненої позовної заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що нею у встановлений судом строк не усунуті всі недоліки позовної заяви, наведені в ухвалі суду про залишення уточненої позовної заяви без руху.

З такими висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119,120 цього кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, якщо позивач не виконає встановлені вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог, поданої до суду 22 жовтня 2008 року, це уточнення зводиться до збільшення вартості її майнової частки, про стягнення якої заявлені первісні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Таке ж положення міститься у ст. 15 ЦК України.

Звернувшись до суду з позовом про виділ майнової частки з загальної колективної власності шляхом визнання її частиною майна Закритого акціонерного товариства «М’ясокомбінат Сімферопольський», стягнення майнової частки з урахуванням процентів позивачка реалізувала своє право, передбачене вищенаведеними нормами процесуального та матеріального закону, а суд першої інстанції розглянув її вимоги та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, визнавши ці вимоги необгрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо ухилення суду першої інстанції від розгляду всіх її позовних вимог є неспроможними і спростовуються матеріалами справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвала суду є законною і обгрунтованою, ухвалена відповідно до норм процессуального права, на підставі правильно встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статуту ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» не є правонаступником ВТФ «Сімферопольський м’ясокомбінат», він не відповідає за борги ліквідованого підприємства, майнова частка позивача до статутного фонду, або іншим чином до ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» не передавалася, у зв’язку з чим відповідач ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» не несе відповідальність за ліквідоване підприємство ВТФ «Сімферопольський м’ясокомбінат», у якому знаходилася майнова частка позивачки. Підстав для визнання майнової частки ОСОБА_2 в ВТФ «Сімферопольський м’ясокомбінат» частиною майна ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» і стягнення її на користь позивачки немає.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та доказам, які є в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 151 ЦК України в редакції 1963 року обов’язок однієї особи (боржника) вчинити на користь іншої особи (кредитора) певні дії, зокрема, передати майно, сплатити гроші, виникають з договорів та інших підстав, передбачених ст. 4 цього Кодексу.

Між тим, всупереч вимогам ст. 10,11,60 ЦПК України позивачка не довела суду, що у ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» виник обов’язок сплатити їй у грошовому виразі належну їй частку майна у ліквідованому підприємстві, правонаступником якого він не є.

Так, довід апеляційної скарги про те, що майнова частка позивачки знаходиться у ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський», є безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що майнова частка ОСОБА_2 у сумі 4671 грн. знаходилася у ВТФ «Сімферопольский м’ясокомбінат», що підтверджується ксерокопією книжки співвласника колективної власності цього підприємства, виданої на імя ОСОБА_2.(а.с. 10), і, як пояснили представники позивачки, отримана нею у грошовому вигляді. Факт передачі майнової частки позивачки до ВТФ «Сімферопольский м’ясокомбінат», також підтверджується проведеною по справі судово-бухгалтерської експертизою від 20 грудня 2004 року (а.с. 28 - 46).

Також судова колегія вважає неспроможним й довід апеляційної скарги про порушення при розгляді справи норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення, оскільки він спростовується матеріалами справи. Обсяг розглянутих судом позовних вимог відповідає уточненим позовним вимогам, усі особи, щодо прав і обов’язків яких суд вирішував питання, залучені до участі у справі.

Довід апеляційної скарги щодо порушення закону при ліквідації ВТФ «Сімферопольський м’ясокомбінат» судова колегія до уваги не бере, оскільки у встановленому законодавством порядку рішення про ліквідацію зазначеного підприємства не скасовані, а тому довід апеляційної скарги про незастосування ст. 110 - 112 ЦК України в редакції 2003 року ґрунтується на неправильному розумінні матеріального закону позивачкою та її представників.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у частині позову до ЗАТ «М’ясокомбінат Сімферопольський» правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та її представників -ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2008 року та ухвалу того ж суду від 30 жовтня 2008 року -відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2008 року і ухвалу цього ж суду від 30 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.