Справа №-22-ц-2639/09 р.

Головуючий в 1 інстанції Переверзєва Г.С.

Доповідач Філатова Є.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 р. травня місяця «19» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого: Луніна С.В.

Суддів: Філатової Є.В., Іващенко В.В.

При секретарі: Козачок О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „Сноб", директора приватного підприємства „Сноб" ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП „Сноб", директора ПП „Сноб" ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення збитків.

Позовні вимоги мотивував тим, що 11.11.2006 року між позивачем та відповідачем була укладена усна угода побутового підряду, згідно з якою відповідач зобов’язався виконати підрядні роботи по настилу підлоги у горищному приміщенні, яке належить позивачу та іншим співвласникам. Відповідно до умов договору, робота повинна бути виконана підрядником та з його матеріалів. Того ж дня позивач передав відповідачу передплату за матеріали у сумі 5000 грн., а 07.03.2007 року він додатково сплатив ще 5000 грн. При перевірці матеріалів було виявлено, що матеріал є неякісним. З зазначеної причини позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, але відповідач на них не реагував та до виконання робіт не приступав. У квітні 2007 року відповідач забрав частку дощок в об’ємі 17,5 кв.м., однак грошей не повернув. 17.07.2008 року відповідач забрав 45 кв.м. дощок, за що частково повернув сплачену суму у розмірі 4500 грн. На неодноразові звернення позивача про повернення сплаченої суми відповідач не реагує.

За таких обставин позивач просив стягнути з відповідачів солідарно суму матеріальної шкоди та збитків у розмірі 7860,65 грн.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що між ним і позивачем був укладений усний договір на поставку йому матеріалу - підлогової дошки в кількості 100 куб.м. Вартість даного матеріалу склала 10 000 грн., частину якої позивач сплатив як аванс 11 листопада 2006 року, а частину, що залишилася - 7 березня 2007 року. Разом з тим, коли придбаний товар був йому поставлений, позивач сказав, що передумав стелити дошку і попросив відповідача допомогти йому в її реалізації. При цьому весь товар був переданий на зберігання позивачу і претензій щодо його якості в нього в той час не було. У виконання своєї обіцянки про реалізацію дошки, 17 липня 2008 року він привів до позивача жінку, яка придбала в нього частину товару на суму 4500 грн. Частина дощок, що залишилася дотепер, знаходиться у позивача. Ту обставину, що при поставці товар був неякісним заперечує.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 30 січня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що ним були надані суду достатні докази, які обґрунтовують його вимоги. Суд у мотивувальній частині фактично продублював пояснення відповідачів по справі, не дослідив надані докази відповідачами та не надав їм належної оцінці.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що сторони уклали усний договір на виконання підрядних робіт по виготовленню підлогової дошки в кількості 100 кубічних метрів. ОСОБА_1 було сплачено ПП «Сноб» за придбання дошки 5000 грн. 11 листопада 2006 року і 5000 грн. 7 березня 2007 року (а.с. 9,10).

Згідно ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядчиком, повинна відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно пред’являються до роботи відповідного характеру.

Зі справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу якості товару. Позивач вважаючи товар неякісним, довів це до відома відповідача і сказав, що відмовляється стелити дошку і попросив замінити товар на більш якісний. Проте відповідач не визнав факт поставки неякісного товару, посилаючись на те, що позивач виходячи з власних міркувань, а не через не якісність дощок, передумав стелити підлогу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і заперечень.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову за недоведеністю вимог. Колегія погоджується з таким висновком, оскільки достовірних доказів у підтвердження доводів позивача по справі не здобуто і в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно ч.2 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, проте тягар доказування у даному спорі покладено саме на позивача. Але ним не було доведено, що товар не відповідає якості. Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд у мотивувальній частині фактично продублював пояснення відповідачів по справі, не дослідив надані докази відповідачами та не надав їм належної оцінці не має правового значення.

Крім того, відповідно до ст. ст. 680,681 ЦПК України покупець має право пред’явити вимогу у зв’язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. До вимог у зв’язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, неякісність придбаного ним товару він виявив 7 березня 2007 року, у день поставки товару, проте з письмовою

претензією він звернувся до відповідача тільки 17 липня 2008 року, тобто через рік після виявлення неякісності дошки. За таких обставин він пропустив строк позовної давності в один рік.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України для відхилення апеляційної скарги.

Підстав для скасування рішення не має.

Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 303,304 ст. 308 ст. 314,315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.