Справа №-22-ц-2603/09 р.

Головуючий в 1 інстанції Бортник О.П.

Доповідач Філатова Є.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 р. травня місяця «19» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного руду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого: Луніна С.В.

Суддів: Філатової Є.В. Шестакової Н.В.

При секретарі: Козачок О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про визнання акту недійсним, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ВАТ «Крименерго» про визнання акту недійсним, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивували тим, що у результаті перевірки 10.07.2007 року їх електроустановки контролерами ВАТ „Крименерго" було виявлено, що на електролічильнику змінена схема підключення, при цьому пломба енергонагляду не порушена. їх будинок був відключений від електромережі. Того ж дня вони звернулися до Сімферопольського РЕМ, де їх звинуватили у крадіжці електроенергії, що призвело до порушення здоров’я дружини та звернення до лікаря. До електромережі будинок був підключений тільки після сплати 48 грн. Усі необхідні документи, які підтверджують їх невинність вони надали до Сімферопольського РЕМ, але незважаючи на це акт №133449 був розглянутий за їх відсутністю, їм нарахована сума штрафу. Позивачі вважають, що причиною зазначених обставин з’явилася некваліфікована робота контролерів РЕМ, які припустили перефазіровку.

За таких обставин позивачі просили визнати акт №133449 від 10.07.2007 року „Про порушення правил користування електроенергією побутовим споживачем" недійсним, стягнути з відповідача на свою користь грошове відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував як на повністю необгрунтований.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. При цьому посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянти вказують на те, що предметом спору по справі ніколи не був сам факт складання акту, а те, що рішення, дії і вимоги ВАТ „Крименерго", які засновані на акті незаконні. Крім того, їх клопотання у суді про витребування доказів не було задоволено. Питання відшкодування моральної шкоди вирішувалося без запрошених ними доказів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Зі справи вбачається, що позивачі оскаржують дії працівників відповідача щодо правомірності складання акту про порушення правил користування електроенергією. Проте таки вимоги не можуть бути оскарженими у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, Кожна сторона має право на судовий захист, яким є передбачений законом спосіб охорони цих прав у разі їх порушення або реальної небезпеки їх порушення.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру. Загальний перелік таких способів передбачений ст. 16 ЦК України. При цьому власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Акт про порушення правил користування електроенергією складений працівниками ВАТ Крименерго, які діяли як посадові особи і на підстави відповідних положень Правил... Таким чином, оскарження дій лише щодо факту складання акту, як і самого акту, який не створює правових наслідків, не встановлює для позивачів будь-яких обов’язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оспорював обставини, які зафіксовані в акті, а саме свою провину у неправильному підключенні дротів. Тобто оспорював доказ на підставі якого пізніше була нарахована сума штрафу за несанкціоноване використання електроенергії поза приладом обліку. Проте постанову про нарахування такої суми позивач не оскаржив, як і дії про відключення від енергопостачання.

Оскільки на підстав п.1 ст. И ЦПК України, суд розглядає справи у межах заявлених вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обґрунтованість складання акту про порушення правил користування електроенергією, як і сам факт порушення, не можуть бути визнані незаконними окремо від оскарження постанови, або інших дій, які викликають для споживача юридичні наслідки.

Колегія погоджується з таким висновком, оскільки, зазначений акт може бути визнаний в якості доказу при вирішенні спору про оспорювання рішення, яке є обов’язковим до виконання, зокрема про нарахування суми, про правомірність відключення від електропостачання, про відшкодування шкоди, про стягнення матеріальних збитків за самовільне підключення до електромережі, при вирішенні яких суд зобов’язаний дати оцінку вказаному акту.

Проте за таких обставин, суд не вправі був наводити судження стосовно причин зміни схеми підключення, фактичних обставин, пов’язаних з порушенням та робити висновки щодо вини абонента в цьому, оскільки ці питання знаходяться поза межами позовних вимог.

Зазначені питання не були предметом спору та судового дослідження, але судові висновки з цього приводу можуть обмежити право на судовий захист прав споживача у разі звернення його до суду з такими вимогами. Тому всі судження суду, наведені у мотивувальній частині рішення, стосовно недоведеності доводів про причину перефазування дротів, слід виключити.

В частині стягнення моральної шкоди, колегія також не вбачає підстав для скасування рішення.

Апелянт необгрунтовано посилається на норми ст. 1167 ЦК України. Між сторонами виник спір з приводу надання послуг з електропостачання, який регулюється Законом «Про захист прав споживачів». Ст. 4 Закону встановлює, що споживач під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб має право на: належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції та відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Зі справи та пояснень апелянта випливає, що моральна шкода пов’язана з обуренням на обвинувачення в крадіжки електроенергії та необхідністю захищати свої права. Але відшкодування шкоди споживачу з цього приводу не передбачено законом.

Виходячи з наведеного, колегія не вбачає підстав для скасування рішення.

Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 303,304,308,314,315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2009 року залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення абзац 16, який містіть судження про недоведеність причин перефазування лічильника.

Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.