Справа № 22ц-1053/2009
головуючий суддя суду першої інстанції Малухін В.В.
суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді: Новікова Р.В.
суддів: Кузнєцової О.О., Руснак А.П.
при секретарі: Комаренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Сімферопольська міська рада, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності у порядку спадкування за законом,
за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності у порядку спадкування за законом,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.11.2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, зазначивши, що після смерті його рідної тітки - ОСОБА_5, залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1. Позивач, який є спадкоємцем другої черги за законом, своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки не збереглося свідоцтво про народження його батька ОСОБА_6, який доводився рідним братом померлої ОСОБА_5 Крім ОСОБА_3, спадкоємцем третьої черги за законом є ОСОБА_4, яка також звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та між ними виник спір щодо спадкового майна. Просить встановити факт родинних відносин між його батьком ОСОБА_6, який загинув у 1944 році, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що були рідними братом та сестрою, а також встановити факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_5, яка була його рідною тіткою, та визнати за ним право власності на спадкове майно.
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_5, яка приходилась їй двоюрідною сестрою, а також визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування.
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.06.2007 року вказані позови об’єднані у одне провадження.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 17.11.2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт родинних відносин та визнано, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є двоюрідною сестрою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, як постановленого з порушенням вимог процесуального права, за невідповідністю висновків суду фактичним обставинам у справі. Апелянт просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На думку апелянта, він надав суду усі необхідні докази у підтвердження своїх доводів по справі, зокрема копії ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 22.03.2007 року, ухвали Новотроіцького районного суду Херсонської області від 11.06.2007 року, заочного рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 29.11.2007 року. Зазначає, що суд першої інстанції також безпідставно не звернув уваги на пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Крім того, на думку апелянта, судом були порушені вимоги ст. ст. 195,196 ЦПК України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, переглядаючи законність та обґрунтованість судового рішення у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню, зважаючи на наступне.
Так, постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, правильно, повно та всебічно встановивши обставини у справі, визначивши характер спірних правовідносин та надавши доказам правильну правову оцінку, виходив з доведеності факту родинних відносин між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, як двоюрідних сестер, та відсутності таких безперечних доказів у підтвердження позовних вимог з боку ОСОБА_3 Таким чином, суд прийшов до висновку, що спадкоємцем, який ІНФОРМАЦІЯ_4 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_4, за якою, відповідно до вимог ст. ст. 1216,1217,1220,1258,1268,1269 ЦК України, належить визнати право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.
Погоджуючись у цілому з такими висновками суду, колегія суддів, разом з тим, вважає за необхідне скасувати судове рішення у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування, з наступних підстав.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_5 на час відкриття спадщини на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_5, із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але отримати відповідні свідоцтва про право на спадщину кожен з них не зміг у зв’язку з необхідністю підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем.
Оцінивши доводи сторін, надані доказі суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_3, звернувшись до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом, разом з тим, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не надав суду належних та безперечних доказів у підтвердження обґрунтованості його доводів.
Так, в свідоцтві про народження ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 9), ІНФОРМАЦІЯ_3, батьком зазначено ОСОБА_6. Відповідно до довідки військового комісаріату від 25.04.2006 року (т. 2, а.с. 11), батько ОСОБА_3 -ОСОБА_6, 1909 року народження, загинув 14.01.1944 року та його поховано у с Николаєвка, Томаківського району Дніпропетровської області. Відомості про народження ОСОБА_6, 1909 року народження, не збереглися (т. 2, а.с. 7). Пояснення ОСОБА_3 у той частині, що його дідом був ОСОБА_9, будь-якими безперечними доказами не підтверджені. Немає відомостей й відносно бабки позивача, рівно як немає доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_10 (мати померлої ОСОБА_5), 1887 року народження, була у другому шлюбі з ОСОБА_11 (дідом ОСОБА_6).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неможливості встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_6, 1909 року народження, та ОСОБА_5, 1925 року народження, зокрема, що вони були рідними братом та сестрою. З таких підстав, немає можливості й встановити факт родинних стосунків між позивачем ОСОБА_3 та спадкодавцем ОСОБА_5
Посилання апелянта на копії судових рішень є безпідставним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зазначені судові рішення скасовані з залишенням заяви без розгляду у зв’язку з наявністю спору про право.
Його доводи ретельно досліджені судом першої інстанції та їм з врахуванням наданих доказів дана належна оцінка, що не викликає у колегії суддів сумнівів. Твердження апеляційної скарги вищенаведені висновки суду не спростовують та не впливають на їх правильність.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_4 у частині доведеності факту родинних відносин між нею та ОСОБА_5, як двоюрідними сестрами.
Надані ОСОБА_4 докази у підтвердження її доводів, зокрема копії протоколів допиту НКРД у 1945 році, копія власноруч написаної ОСОБА_6 автобіографії (т.1 а.с. 27-36), копія свідоцтва про народження ОСОБА_12, копія довідки № 75 від 27.04.1951 року щодо укладення шлюбу ОСОБА_12 3 ОСОБА_6 зі зміною її прізвища на ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 81,86), копії особистих листів (т. 1 а.с. 37-45) дали суду підстави для висновку, що ОСОБА_13 (ОСОБА_12 до шлюбу) та ОСОБА_6 (ОСОБА_5 після шлюбу) є рідними сестрами по лінії матері- ОСОБА_14, 1887 року народження.
З пояснень допитаних у суді свідків, особистого листування, фотографій (т. 2, а.с. 87-90,104-145) вбачається, що ОСОБА_10 (ОСОБА_15 до шлюбу) мала четверих сестер та братів, у тому числі ОСОБА_15, який за свідоцтвом про народження (т. 1, а.с. 25) був записаний батьком позивачки ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після укладення 19.11.1952 року шлюбу прийняла прізвище ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 21).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, погоджуючи в цілому з висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне скасувати рішення суду у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Так, статтею З ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому, згідно вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Враховуючи положення ст. ст. 10,11,60 ЦПК України, а також п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", колегія суддів прийшла до висновку, що, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_4 не надала суду безумовних доказів у підтвердження обгрунтованості своїх доводів щодо порушення її прав, оскільки перешкодою в отриманні відповідного свідоцтва про право на спадщину було лише відсутність даних у підтвердження факту родинних відносин між нею та спадкодавцем.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, залишивши в решті судове рішення без змін.
На підставі наведеного, та керуючись ст. 303, ч. 1 ст. ст. 307,308, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 17.11.2008 року скасувати у частині визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.
У решті рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 17.11.2008 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.