Справа № 22-ц-2446/2009 р.

Головуючий у першій інстанції Проскурня С.М.

Доповідач Кірюхіна М.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Курської А.Г.

суддів Кірюхіної М.А., Горбань В.В.

при секретарі Ганієвій Е.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину у зв’язку з навчанням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У 2008 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину у сумі 3300 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що у зв’язку з навчанням сина у інституті вона несе додаткові витрати на оплату навчання та проживання у гуртожитку.

Оскаржуваним рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину у зв’язку з навчанням задоволено. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто додаткові витрати, пов’язані з навчанням їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 на денному відділенні в Таврійському національному університеті імені В.І. Вернадського та проживання в гуртожитку за перший курс навчання 3300 грн. З ОСОБА_3 на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду, і просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що його сина ОСОБА_4 дійсно було зараховано з 01 вересня 2008 року студентом першого курсу денного відділення Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, проте, відповідно до листа деканату №311 від 19 лютого 2009 року ОСОБА_4 систематично не відвідував навчання, у зв’язку з чим 17 грудня 2008 року був відрахований із студентів наказам №02-04/1450. Зазначена обставина, на думку апелянта, унеможливлює стягнення з нього витрат на навчання, оскільки навчання ОСОБА_4 не відбулося. Також вказує, що судом порушено ст. 188 Сімейного кодексу України, оскільки додаткові витрати на дитину це є виключними витратами, які не пов’язані з навчанням у вищому учбовому закладі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою і підлягає задовленню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вимогам наведеної норми процесуального закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що неповнолітній син позивачки та відповідача навчається у вищому учбовому закладі, що потребує додаткових витрат на його утримання.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права та вимог процесуального закону - ст. ст. 10,11. 60,212 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Між тим, позивачка не навела жодного доказу в обґрунтування своїх позовних вимог про те, що витрати на навчання у вищому учбовому закладі та проживання сина у гуртожитку, викликані особливими обставинами.

Зі змісту вищенаведеної норми матеріального закону слідує, що у витратах, понесених при загальному режимі життя, хоча б вони й були додатковими, але не викликаними виключними обставинами, участь другого батька (платника аліментів) не є обов’язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2008 року між ректором Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського та ОСОБА_4 укладено договір про надання освітніх послуг, відповідно до якого ОСОБА_4 за навчання на денному відділенні університету за спеціальністю «Біологія» сплачує щорічно 5700 грн. на рік (а.с. 4). Зазначена сума сплачена ОСОБА_4 04 серпня 2008 року за квитанцією НОМЕР_1 (а.с. 7).

Відповідно до договору на проживання у гуртожитку від 08 вересня 2008 року ОСОБА_4 зобов’язаний сплачувати 450 грн за семестр (а.с. 5).

Проте, як вбачається з листа декану біологічного факультету від 19 лютого 2009 року, ОСОБА_4 було відраховано з числа студентів першого курсу 17 грудня 2008 року на підстави поданої ним заяви про відрахування за власним бажанням (а.с. 31).

У засіданні апеляційного суду відповідач пояснив, що син погано навчався і у школі, тому він заперечував проти його вступу до вищого

позивачкою, та підтверджуються листом про відрахування ОСОБА_4 з університету.

Таким чином, за вищенаведених обставинах судова колегія не вбачає достатніх правових підстав для стягнення додаткових витрат на дитину, передбачених ст. 185 Сімейного кодексу України, а наведені позивачкою обставини вважає звичайними, не викликаними ані необхідністю розвитку здібностей дитини, ані її станом здоров’я, тому дійшла висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з його необґрунтованістю.

Судова колегія вважає, що оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, при висновках, що не відповідають обставинам справи, воно підлягає скасуванню відповідно до п. 3 п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,307,309,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року - скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину у зв’язку з навчанням - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.