Справа № 22-2268/2009 р.

Головуючий у 1 інстанції: Васецька В.В.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року М.Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.

Суддів: Давискиби Н.Ф., Боєвої В.В.

При секретарі: Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Екопом" до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 - про відшкодування шкоди, спричиненої ДТП,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2005 року ТОВ „Екопом" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненою ДТП. Позивач зазначав, що 15.02.2005 року ОСОБА_3, яка керувала автомобілем ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, на перехресті, рухаючись заднім ходом, здійснила наїзд на автомобіль „Ауді-80", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який належить на праві власності ТОВ „Екопом". Внаслідок зіткнення, автомобілю „Ауді-80" заподіяні технічні пошкодження. Відповідно до постанови судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Згідно висновків авто-товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 2966,04 грн., вартість експертного дослідження складає 180 грн. Крім того, оскільки автомобіль знаходився на ремонті та експлуатація його була неможлива, товариство вимушено було взяти в оренду інший автомобіль, тому понесли додаткові витрати, які складають 500 грн. Посилаючись на зазначені обставини просили стягнути з відповідача на їх користь матеріальну шкоду в сумі 3646 грн. 04 коп. та судові витрати 51 грн.

Справа неодноразово розглядалася судами.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2009 року позовні вимоги ТОВ „Екопом" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ „Екопом" матеріальну шкоду у розмірі 2286 грн. 04 коп., витрати по оплаті судового збору у сумі 51 грн., а всього стягнуто 2337 грн. 04 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За частиною 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухваливши рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Екопом", суд першої інстанції посилався на положення ст. ст. 1167,1187 ЦК України, якими передбачено загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду та підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. При цьому суд виходив з того, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.04.2005 року ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України - за порушення правил ПДД. Оскільки дана постанова набрала законної сили, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 в спричиненні даного ДТП, що потягло за собою настання негативних наслідків у вигляді технічного ушкодження автомобіля позивача. А відтак, рішення про стягнення з винної особи - власника автомобіля ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_1) - шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідає вимогам закону та ґрунтується на доказах в справі.

Основним доводом апеляційної скарги ОСОБА_3 - в особі представника -ОСОБА_4 є те, що Акт № 283 дослідження спеціаліста-товарознавця від 02.03.2005 року не є допустимим доказом розміру шкоди, оскільки особа, яка складала акт, не включена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Згідно висновку № 673 судової авто-технічної експертизи від 26.12.2008, проведеної за ухвалою суду фахівцями НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області, зафіксоване в Акті № 283 пошкодження капоту автомобіля Ауді-80 не могло утворитися під час даної ДТП. Також у висновку зазначено, що щодо решти пошкоджень встановити, чи могли вони утворитись за обставин даної ДТП не має можливості. З цих підстав представник ОСОБА_3 вважає, що рішення суду ґрунтується на припущеннях, а тому є підстави для його скасування.

Такий довід апеляційної скарги є неприйнятним, оскільки суд першої інстанції належним чином оцінив зазначені письмові докази (а. с. 6-11; 110-115), взявши до уваги відмінності у встановленні обсягу пошкоджень автомобіля Ауді-80 та вартості цих деталей за двома експертними дослідженнями, зменшив розмір належного відшкодування матеріальної шкоди на 360 грн. - вартість ремонту капоту пошкодженого автомобіля, що прямо зазначено в мотивувальній частині судового рішення (а. с. 139).

Інші доводи апеляційної скарги стосуються ніби то неправильного застосування судом норм процесуального права при розподілі судових витрат між сторонами при ухваленні рішення, проте ці доводи не доведені належними розрахунками і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції повно і всебічно з’ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно.

За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2009 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.