Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2010 р. справа № 2а-12141/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Чалян Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача Рибалка О.М.
від відповідача не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про припинення підприємницької діяльності, -
В С Т А Н О В И В:
Добропільська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємець не подає до держаної податкової інспекції податкові декларації та інші документи фінансової звітності.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений через засоби масової інформації, виклик опублікований позивачем в газеті «Новий шлях» від 09 червня 2010 року.
Відповідно до матеріалів справи відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області 23 грудня 2003 року розпорядження №516 (арк. справи 6) та знаходиться на обліку у Добропільській об’єднаній державній податковій інспекцій з 30 січня 2004 року за №340 (арк. справи 8).
Надані позивачем докази по справі свідчать про те, що відповідач з 4 кварталу 2007 року та станом на момент звернення позивачем до адміністративного суду податкових декларацій та бухгалтерських звітів не подає (арк. справи 4).
Згідно змісту довідки, що міститься в матеріалах справи, у відповідача по справі відсутня заборгованість перед бюджетом (арк. справи 5).
Проаналізувавши викладені вище обставини суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», № 1251-XII від 25 червня 1991 року (зі змінами та доповненнями), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідач, як підтверджується матеріалами справи, вимог зазначеної статті не виконував з 4 кварталу 2007 року.
Положеннями статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», № 755-IV від 15 травня 2003 року (зі змінами та доповненнями), неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Таким чином, суд вважає, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця через неподання нею протягом року податкових декларацій, документів фінансової звітності належить до інших видів адміністративно-господарських санкцій, які передбачені законом.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Положеннями пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби наділені правом звернення у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
На підставі аналізу норм Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суд вважає, що реалізація пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» можлива шляхом звернення державної податкової інспекції з позовом про припинення фізичної особи-підприємця, не пов’язаного з банкрутством, з метою виконання функцій податкової служби, визначених у положеннях статті 10 цього Закону.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Зазначені дії реєстратор має вчинити в силу наданих йому повноважень, що не потребує додаткового судового рішення щодо цього суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
В даному випадку таким законом є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не спростував ненадання податкових декларацій та документів фінансової звітності до податкового органу протягом року, вимоги позивача про припинення підприємницької діяльності відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
У день набрання постановою законної сили направити копію постанови державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 для вчинення всіх необхідних реєстраційних дій.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 17 червня 2010 року в присутності представника позивача.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Іванченков А. С.