КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   9/42                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Кротюк О.В.

Суддя-доповідач:  Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" липня 2010 р.                                                                                                м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого                      Василенка Я.М.,

суддів                                  Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі                        Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2009 у справі за її позовом до приватного підприємства «Контракт М», третя особа –державний реєстратор Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання установчих документів та свідоцтва платника ПДВ недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

24.01.2008 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про визнання статуту ПП «Контракт М»недійсним з моменту реєстрації, тобто з 03.10.2003, та визнання недійсним з моменту видачі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП «Контракт М»№ 37069697 від 30.10.2003.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2009 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги мотивовані тим, що створення відповідача було вчинено за відсутності волі засновника та волевиявлення на затвердження статуту з метою створення юридичної особи та заняття підприємницькою діяльністю, крім того, відповідач за визначеною в установчих документах адресою не знаходиться, документи податкової та фінансової звітності з моменту державної реєстрації не подає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не має права звертатись із зазначеними позовними вимогами до адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції,  втім вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно до ст. 104 КАС України суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Законом України «Про державну податкову службу»передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою).

Із змісту Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»вбачається, що іншими випадками, де позивачами виступають органи владних повноважень, можуть бути адміністративні позови податкових органів про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця у разі зайняття забороненою діяльністю. Відповідно до ст. 38 названого закону підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання недійним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.  

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлений судовий порядок припинення юридичної особи у випадку неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності. Аналогічні умови для звернення податкових органів до суду із позовом про припинення юридичної особи передбачені п. 8.6 «Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів)», затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 № 80.

Органи державної податкової служби відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»мають повноваження звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із позовами про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних і юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

В свою чергу, державні органи згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та  у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб’єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтями 38 та 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб», а лише в тих випадках, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Отже, органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб’єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб’єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

В свою чергу, Законом України «Про державну податкову службу»не передбачено право органів державної податкової служби звертатися до судових органів із позовами про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та свідоцтва про реєстрацію платника  податку суб’єктів господарювання з будь-яких питань.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України закрити провадження у справі з підстав неналежності розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2009 –задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2009 –скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05.07.2010.