АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«15» липня 2010р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Каранфілової В.М., Ісаєвої Н.В.,
при секретарі – Басовій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеса від 14 квітня 2010р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_1, -
В С Т А Н О В И Л А:
31.10.2005р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог посилався на те, що ОСОБА_2 ВІЛ інфікована, веде аморальний образ життя, вживає наркотичні засоби, байдуже ставиться до виховання дитини, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, має гірші умови проживання ніж він. У зв’язку з чим вважав, що для нормального духовного, фізичного розвитку та виховання дитини необхідно визначити місце проживання разом з ним за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач з позовом не погодилась, зазначила, що вихованням дитини займається належним чином разом зі своєю матір'ю, з якою проживає за адресою: АДРЕСА_2 На підставі викладеного, просила суд в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду першої інстанції від 06.04.2007р. до участі у справі залучено Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Представник органу опіки позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, посилаючись на те, що позивач має кращі умови для надання дитині рівня життя, достатнього для всебічного розвитку та виховання.
Справа розглядалась судом неодноразово.
Останнім рішенням Приморського районного суду м.Одеса від 14 квітня 2010р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 2001р. по 2006р. перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 (а.с.5).
Сторони не проживають разом, починаючи з травня 2005 року через погіршення сімейних відносин, останні декілька років позивач з дитиною не зустрічався.
Після припинення сумісного проживання та розірвання шлюбу син ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір’ю та на теперішній час знаходиться на її утриманні.
Згідно актів обстеження житлово-побутових умов неповнолітнього ОСОБА_3, складених 21.11.2005р. та 22.01.2010р. малолітній ОСОБА_3, 2002 року народження, проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2. де є всі умови для проживання, виховання та повноцінного розвитку дитини (а.с.12).
Згідно консультативних висновків №356/4 від 27.04.2006 року (а.с.222) та №888/4.12. від 02.12.2009 року (а.с.242) відповідачка знаходиться на обліку в ОЦПБ з 2005 року з діагнозом ВІЛ-інфекція, кл.ст. 1 безсимптомна. Однак, вказаними висновками встановлено, що ОСОБА_2 для оточуючих, у тому числі для власної дитини, не небезпечна.
ОСОБА_2 за даними архіву, регістратури та картотеки на обліку Обласного наркологічного диспансеру не значиться. При цьому зареєстрована як підприємець. Відповідно наданих звітів, обсяг виручки свідчить про достатні фінансові доходи відповідачки, необхідні для утримання та виховання дитини (а.с.137,217,237).
Також судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 з 01.09.2009 року навчається у Одеській загальноосвітній школі №37 і характеризується як добре вихована, розвинута дитина з усіх навчальних дисциплін.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивачу, суд першої інстанції виходив із рівності прав та обов'язків батька та матері щодо дитини, з інтересів самої неповнолітньої дитини, її віку, прихильності до кожного з батьків та хто з них виявляє більшу увагу до нього і турботу, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Враховуючи, те що житлово-побутові умови, як у позивача, так і у відповідача задовільні та придатні для проживання малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_2 має позитивні характеристики, постійний прибуток та бажання здійснювати виховання й утримання сина, суд дійшов висновку про можливість залишити проживати малолітнього ОСОБА_3 разом із матір’ю - ОСОБА_2
При цьому суд керувався вимогами ст.ст.19,160,161 СК України, роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. №16 та Декларацією прав дитини від 20.11.1959р.
Колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка, та вказаним нормам матеріального права.
Доводи скарги про те, що відповідачка не надає можливості спілкуватися з сином, порушує порядок зустрічей, визначений рішенням органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.12.2006р., не дозволяє йому бачитись з сином і не надає жодної інформації про його місце перебування та стан здоров’я, не можуть служити підставою для скасування по суті правильного рішення, так як справа розглянута в межах заявлених вимог про встановлення місця проживання дитини разом з батьком.
Твердження апелянта про те, що відповідачка не виконує рішення Приморського районного суду м.Одеса від 18.03.2009р., згідно якого встановлено порядок зустрічей його з сином, є безпідставні, так як вказане рішення може виконуватись у встановленому законом порядку виконавчою службою при наявності виконавчого листа в примусовому порядку.
Посилання у скарзі на те, що дитина знаходиться у вкрай небезпечному оточенні, оскільки ОСОБА_2 неодноразово перебувала у шлюбах з неблагонадійними особами, не підтверджені належними доказами. Крім того, згідно довідки Одеського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом №355\1.2. від 07.04.2009р., ОСОБА_4, з яким відповідачка до квітня 2009р. перебувала у шлюбних відносинах, на обліку в даному центрі не знаходиться (а.с.220,223).
Доводи апелянта про те, що дитина не отримала гідної підготовки та виховання і саме з цієї причини відстає від однолітків, спростовуються наданою характеристикою Одеською загальноосвітньої школою №37, в якій він займається (а.с.275).
Твердження апелянта про те, що дитина за медичними показниками потребує 2 рази на рік перебувати на санаторно-курортному лікуванні, а відповідач не займається здоров’ям сина, також не є підставою для скасування рішення, так як і ОСОБА_1, як батько дитини, теж повинен турбуватись його здоров’ям.
Постановляючи рішення, суд керувався в тому числі і вимогами ст.141 СК України, тому посилання у скарзі на порушення судом даної норми права, є безпідставні.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення суду законне та обґрунтоване, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеса від 14 квітня 2010р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
Н.В.Ісаєва
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька