Справа № 22-ц-1930/2009 р.
Головуючий суду першої інстанції Бельський В.І.
Доповідач Руснак А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Сокола В.С.,
суддів Руснак А.П., Чистякової Т.І.,
при секретарі Амельченко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору міни, за апеляційною скаргою Прокурора Бахчисарайського району АРК, в інтересах держави, в особі Бахчисарайського районного відділу земельних ресурсів, на рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 09 червня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
13 травня 2008 року ОСОБА_2 на підставі статей 715 ЦК України, 81,131, пункт 15 перехідних положень ЗК України, звернувся до суду із зазначеним вище позовом і просив визнати дійсним договір міни земельної ділянки ОСОБА_3 на будівельні матеріали, який мав місце 15 квітня 2004 року, визнати право власності за позивачем на земельну ділянку площею 2,2088 гектар за кадастровим номером 0120481900:11:001:0166.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 09 червня 2008 року зазначений позов задоволено. Визнано дійсним договір міни земельної ділянки на будівельні матеріали, від 15 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Визнано за ОСОБА_2 право на земельну ділянку, площею 2,2088 гектар, за кадастровим номером 0120481900:11:001:0166 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарства, розташованої на адміністративних межах Голубінської сільської ради, Бахчисарайського району АРК; припинено право власності ОСОБА_3, по державному акту серії ЯД № 573647, на цю земельну ділянку у зв’язку з її відчуженням у власність ОСОБА_2. Судові витрати по держмиту у сумі 202 грн. 00 коп. та ІТЗ розгляду справи у сумі 30 грн. віднесено за рахунок позивача.
В апеляційній скарзі прокурор Бахчисарайського району АРК, в інтересах держави, в особі Бахчисарайського районного відділу земельних ресурсів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що рішення суду першої інстанції не засноване на законі та ухвалене з порушенням статті 139 та пункту 15 перехідних положень Земельного кодексу України. Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є територіальним органом Державного комітету з земельних ресурсів та виконує завдання щодо реалізації державної політики в сфері регулювання земельних відносин, організації та ведення земельного кадастру відповідно до законодавства, участі в розробці та здійсненні заходів розвитку ринку земель, при цьому виконуючи відповідні контролюючі функції щодо дотримання вимог земельного законодавства. Таким чином, хоча зазначений відділ є стороною по справі та приймав участь у судовому розгляді, оскаржуване рішення стосується саме інтересів держави.
Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів просить справу переглянути без його участі, апеляційну скаргу прокурора підтримує, просить рішення скасувати. Інші сторони в засідання апеляційного суду, будучи оповіщеними у встановленому порядку про час та місце судового розгляду належним чином, не з’явились, жодного клопотання суду не надали.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості та доведеності вимог.
З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів, оскільки вони суперечать вимогам матеріального закону.
Відповідно до частини 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, які не містять в собі такий спосіб, як визнання правочину дійсним.
Відповідно до вказаної норми матеріального закону, суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, у сенсі частини 2 статті 16 ЦК України інший спосіб захисту цивільного права або інтересу, не передбачений цією нормою (пункти 1-10 частини 2 статті 16) може бути обраний судом лише за умови його обов’язкового встановлення договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Тому законодавець відрізняє договори, які підлягають нотаріальному посвідченню від договорів, які підлягають державній реєстрації та договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Проте, як вбачається зі змісту частини 2 статті 220 ЦК України, вказана норма матеріального закону передбачає можливість визнання дійсними тільки договорів, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливість визнання дійсними договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
З огляду на вказане, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, - відсутнє.
В той же час, відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», частини 2 статті 182 ЦК України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене, виходячи з положень чинного законодавства, взагалі виключає правову можливість визнання у судовому порядку дійсним договору, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Суд першої інстанції зазначені обставини безпідставно не врахував і тому прийняв рішення з грубим порушенням матеріального закону.
Згідно з частиною 2 статті 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 15 підпункту «б» Прикінцевих положень Земельного Кодексу України, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «А» та «Б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Вказана норма земельного законодавства діяла і під час прийняття оскаржуваного судового рішення.
Враховуюче наведене та виходячи з положень частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України вказаний правочин після його укладення взагалі не створював жодного юридичного наслідку, а тому доводи позивача щодо відсутності заборони відчуження земельних паїв під час укладення договору міни у 2004 року, враховуючи нікчемність правочину від 15 квітня 2004 року не мають правового значення для цієї справи.
Однією з підстав позовних вимог було ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договору. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі у суді першої інстанції не заперечували проти позову і повністю його визнали, що свідчить про відсутність спору на час розгляду справи взагалі. Незважаючи на зазначене та положення статті 1, частини 1 статті З ЦПК України, суд першої інстанції розглянув позов та задовольнив його.
Виходячи з наведеного, судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 303,307, пунктом 4 частини 1 статті 309,316,325,327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Бахчисарайського району АРК, в інтересах держави, в особі Бахчисарайського районного відділу земельних ресурсів, задовольнити. Рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 09 червня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору міни. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.