Справа №11-467
Категорія ст. 286 ч.2 КК України
Головуючий у суді 1-ї інстанції Головня В.П.
Доповідач Михайловський В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2009 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої- - судді Мельничук Н.М.
суддів: Михайловського В.І., Андрушкевича С.З.
з участю: прокурора Воронухи Д.С.
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 8 травня 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Довбиш Баранівського району Житомирської області, громадянина України, не судимого,
засуджено за ст. 289 ч.2 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, на 2 (два) роки позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 змінено та його взято під варту в залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 50510 гривень 03 копійки та витрати, пов’язані з оплатою послуг експерта в сумі 1224 гривні, витрати за доставку, огляд та ремонт транспортного засобу в сумі 1000 гривень, моральну шкоду у розмірі 18776 гривень, а всього стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_5 71710 гривень 03 копійки.
Згідно змісту вироку суду, 17 січня 2009 року о 21-й годині на вул. Щорса, в смт. Довбиші Баранівського району Житомирської області ОСОБА_4 у стані алкогольного сп’яніння незаконно заволодів автомобілем „ Фольксваген" Т-4 держномер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, рухаючись до автодороги Київ -Чоп близько 21год. 30 хвилин не справився з керуванням, з’їхав у кювет зустрічної смуги руху, вчинивши наїзд на дерево та спричинивши механічні пошкодження автомобіля та значну матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 50519 гривень 03 копійки.
В апеляції адвокат в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить змінити вирок Баранівського районного суду від 8 травня 2009 року, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням.
В обгрунтування апеляції адвокат посилається на те, що засуджений ОСОБА_4 визнав свою вину повністю, щиро розкаявся, характеризується позитивно, маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимий, а тому до нього можливо застосувати ст. 75 КК України-звільнити засудженого від покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, адвоката ОСОБА_2, яка також заперечувала проти задоволення апеляції засудженого, адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_4 з наведених мотивів, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, суд вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого задоволенню не підлягає.
Вина засудженого ОСОБА_4 у незаконному заволодінні транспортним засобом з заподіянням значної матеріальної шкоди потерпілому підтверджена зібраними органом досудового слідства та дослідженими судом доказами. Висновки суду першої інстанції з цього приводу ніким із можливих апелянтів не оспорюються.
Дії ОСОБА_4 за ст. 289 ч.2 КК України кваліфіковано правильно. Засуджений визнав встановлені судом фактичні обставини справи та не оспорює висновків суду з цього приводу і юридичної кваліфікації його дій.
Покарання засудженому ОСОБА_4 призначено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, в тому числі й тих, на які є посилання в апеляції.
Судом враховано, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся за вчинений злочин, має двох неповнолітніх дітей та характеризується з позитивної сторони. Разом з тим, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння.
З урахуванням даних та обставин, які пом’якшують покарання, а також істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного, суд, належним чином умотивовуючи своє рішення, обгрунтовано винного, суд, належним чином умотивовуючи своє рішення, обгрунтовано застосував до засудженого ОСОБА_4 ст. 69 КК України та призначив основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 289 ч.2 КК України та не призначив додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить будь-яких підстав для зміни вироку Баранівського районного суду від 8 травня 2009 року та пом’якшення покарання шляхом застосування до засудженого ОСОБА_4 вимог ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляцію адвоката в інтересах засудженого залишити без задоволення, а вирок Баранівського районного суду Житомирскої області від 8 травня 2009 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.