УКРАЇНА
Справа № 2-а - 824/ 07
Категорія 22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2007 року м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд в особі:
судді Капустинського М.М,
при секретарі Метельської С.В.,
за участю сторін, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0281 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення та компенсації в зв”язку з порушенням її виплати, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача просить стягнути грошову заборгованість замість продовольчих пайків в сумі 7408.63 грн. за період з 01 березня 2000 року по 06 листопада 2003 року та компенсації, у зв”язку з порушенням строку її виплати, в сумі4590.68 грн., за період з квітня 2000 року по лютий 2007 року, а всього 11999.31 грн., мотивуючи тим, що відповідачем, всупереч вимогам частин 1,2 ст.9 Закону України „Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей”, ч.3 ст.22, ст.8 Конституції України, неправомірно здійснено обмеження щодо надання пільг та компенсацій і гарантій як військовослужбовцю чим порушено гарантоване державою право на отримання продовольчих пайків і грошової компенсації замість них, за рахунок держави.
В суді позивач вимоги підтримав та пояснив, що правова позиція Конституційного суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов”язків, пов”язаних з ризиком для життя та здоров”я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. За таких підстав Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” обмежуючи права військовослужбовців суперечить зазначеним рішенням та ст.22 Конституції України.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, пояснив, що дії ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. призупинена до даного часу Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, який на даний час є чинним., а тому вимога позивача є безпідставною.
Суд, вислухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Як встановлено в засіданні позивач проходив дійсну військову службу у офіцерському складі Збройних сил України до 07.11.2003 року у військовій частині А 1910, яка з питання фінансово-економічної діяльності підпорядкована військовій частині А-0281, де отримував продовольче, речове та фінансове забезпечення. Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 р. держава гарантує військовослужбовцям матеріальне і інше забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 р. військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм, за нормами забезпечення продовольчими пайками грошової компенсації в розмірі їх вартості, з урахуванням коефіцієнта грошових доходів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р. №1459/3 призупиняється дія частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (2011-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 15, ст. 190) в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). В подальшому дія статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призупинялася Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.
Рішенням Конституційного суду від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 /справа про соціальні гарантії громадян/, ч.2 ст.9 ЗУ „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” не визнано неконституційною.
Враховуючи, що на час звільнення позивача, військовою частиною А-0281 заборгованість, яка рахувалась до березня 2000 року, компенсована, а з часу зупинення дії ч.2 ст.9 Закону, то б то з березня 2000 року по час звільнення - 07 листопада 2003 рік, заборгованість за продпайок в сумі 7408.63 грн., залишається не відшкодованою і не може бути стягнута судом з тих підстав, що на даний час ст.2 ЗУ „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” є чинною, не змінена і не скасована. За таких підстав інша вимога, щодо стягнення компенсації в зв”язку з порушенням строків виплати є похідною від стягнення суми заборгованості, а тому і в зазначеній частині позов задоволенню не підлягає.
Керуючись Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20.12.1991 року, Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 року №1459/Ш, ст. ст. 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 0281 м. Житомир, про стягнення проіндексованої грошової компенсації за продовольче забезпечення, - відмовити, за безпідставністю позовних вимог.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Cуддя : М.М. Капустинський