ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 389/10

   В И Р О К

Іменем України

15 липня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Загорулько Л.С.

            за участю прокурора                     Гринь О.В.

    потерпілого                             ОСОБА_1

             підсудного                             ОСОБА_2    

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню  

    ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, ніде не працює,  судимого

    15 квітня 2003 року Київським районним судом м. Полтави за ч. ч. 1 і 3 ст. 185 70 КК України (далі - КК) на 3 роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст. 75 КК з іспитовим строком на 1 рік;

   22 червня 2004 року цим же судом за ч. ч. 2 і 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 9 грудня 2005 року на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 2 грудня 2005 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 8 місяців;

   16 травня 2006 року цим же судом за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, 70 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 19 червня 2008 року по відбуттю покарання;

   3 червня 2009 року цим же судом за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357, 353, 70 КК на 5 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК з іспитовим строком на 3 роки;

   30 вересня 2009 року Октябрьсикм районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. ч. 1 і 4 ст. 70 КК на 5 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК з іспитовим строком на 3 роки. Вироком апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави в частині призначеного покарання скасовано. Підсудного засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 70 КК на 4 роки позбавлення волі, покарання призначене за вироком Київського районного суду м. Полтави від 3 червня 2009 року постановлено виконувати самостійно

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,            

в с т а н о в и в :

    9 жовтня 2009 року приблизно о 14-й год. підсудний ОСОБА_2 на зупинці громадського транспорту «Хіммаш» в м. Полтаві, повторно, умисно, відкрито викрав мобільний телефон «Nokia-1202-2» вартістю 288,15 грн. з картою оператора мобільного зв’язку МТС вартістю 30 грн. та коштами на рахунку в сумі  25 грн. у потерпілого ОСОБА_1, завдавши йому збитку на загальну суму 343,15 грн. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

    7 грудня 2009 року приблизно о 3-й год. він же, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в дворі будинку № 17 по вулиці Грушевського в м. Полтаві, повторно, відкрито із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, що виразилося в нанесенні удару кулаком в область обличчя потерпілому ОСОБА_3, заволодів його мобільним телефоном «Nokia-2700» вартістю 809 грн. з картою оператора мобільного зв’язку МТС вартістю 25 грн. та коштами на рахунку в сумі  8 грн., завдавши йому збитку на загальну суму 842 грн. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

            Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище.

            Потерпілі ОСОБА_1 в суді та ОСОБА_3, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 2 а. с. 16-17), підтвердили факти заволодіння підсудним мобільними телефонами за вказаних вище обставин та заподіяння їм збитку у вказаній сумі. Оскільки викрадене майно їм повернуто, то претензій матеріального характеру вони не мають і цивільний позов по справі не заявляють.

Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

    Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_2  за ч. 2 ст. 186 КК як  відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого,  вчинені повторно.

          Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а також добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення вкраденого.

          Обставино., яка  обтяжує покарання  підсудного, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Суд враховує, що вчинений підсудним злочин відповідно до ч. 4 ст. 12 КК відноситься до тяжких.

            Визначаючи вид і розмір покарання підсудному, суд враховує характеристику його особи, активне сприяння в ході досудового слідства та судового розгляду встановленню істини по справі, повне визнання ним своєї вини в ході судового розгляду справи, а також наявність декількох обставин, що пом’якшують його покарання.  При призначенні покарання суд  враховує також, що він має непогашену судимість та невідбуте покарання за вироками Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2009 року та  апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року і інкримінований йому злочин вчинив до постановлення попередніх вироку, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання, соціальної реабілітації та запобігання вчиненню нових злочинів.

            Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

          Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

          ОСОБА_2   за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання визначити шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за попередніми вироками Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2009 року та апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 4 травня 2010 року. Зарахувати в строк відбування покарання час його перебування під вартою в зв’язку з обранням запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій справі, а також час відбування ним покарання за попередніми вироками.

    Вирок Київського районного суду м. Полтава від 3 червня 2009 року, за яким ОСОБА_2 призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України виконувати самостійно.

    Речові докази - мобільні телефоні, які передані на зберігання потерпілим (т. 1 а. с. 57, т. 2 а. с. 66-67), - повернути їм же.

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 у виді взяття під варту залишити без змін.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

          Суддя                                                                                                    А.Г.Савченко