Справа №2-144/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 червня 2010 року                 Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді                        Спринчука В.В.,

при секретарі                           Яровій О.В.,

за участю представника позивача – відповідача      Верещака В.М.,

        представника відповідача – позивача             ОСОБА_2,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Вінниці цивільну справу за позовом  ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору арбітражний керуючий Мілованов Артур В’ячеславович про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 заявлений до ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії про розірвання кредитного договору,

в с т а н о в и в  :

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі Вінницької філії звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі заяви від 17.10.2006 року між АКБ «Мрія» (правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк) в особі Вінницької філії та ОСОБА_3 19 жовтня 2006 року був укладений кредитний договір №1291, за яким позивач надав ОСОБА_3 кредит в сумі 80 000,00 доларів США строком користування до 16 жовтня 2009 року із сплатою 13,5% відсотків річних на придбання екскаватора «Борекс - 2101» та холодильного обладнання.

Свої обов 'язки позивач виконав своєчасно.

З травня 2008 року ОСОБА_3 припинив належним чином виконувати свої зобов 'язання за кредитним договором.

Згідно з п. 4.5 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язувався повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов 'язання у випадку порушення ним своїх зобов’язань за кредитним договором, в тому числі несплати процентів за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати процентів), а також неповернення (в т.ч. несвоєчасного повернення) чергової частини кредиту.

ОСОБА_3 не повернув на вимогу позивача суму кредиту  41 138,00 доларів США і не сплатив заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 1099,30 доларів США ,чим порушив п.4.5. кредитного договору.

Пунктом 9.1. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту, ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, що становить 810,42 доларів США .

Пунктом 9.2. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_3 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання, що становить 219,68 долар США .

Загальна сума заборгованості, яку ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити станом на 13 листопада 2008 року складає 43 267,40 доларів США.

Позивач звертався до відповідачів з проханням своєчасно виконувати кредити: зобов'язання та погасити існуючу заборгованість , однак останні на звернення не реагують.

Таким чином,  відповідач умисно ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань,  будь-яких форс-мажорних обставин, які б перешкоджали виконанню зобов 'язань і які не можна було передбачити та запобігти їх настанню, не існує, а тому і позивач звернувся до суду з даним позовом.

В ході судового розгляду позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17.07.2009 року складає 49 601,70 доларів США та складається з :

•   -     46 702,82 доларів США - кредитні кошти;

•   -     2 758, 69 доларів США - відсотки за користування кредитом;

•   -     140, 19 доларів США - пеня за несвоєчасно погашений кредит.

Відповідно  до курсу Національного банку України станом на 17.07.2009 року   вартість  одного долару США становить 764,05 гривень, тобто , загальна сума боргу   становить 378 981,79 грн. та 1700 грн. витрати по сплаті судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов, в якому просив суд кредитний договір №1291 від 19.10.2006 року, укладений між ним та ВАТ ВТБ Банк розірвати, в зв’язку з істотною зміною обставин /вплив світової економічної кризи, через що виникла неспроможність виконувати належним чином кредитні зобов’язання/.    

В судовому засіданні представник позивача Верещак В.М., збільшені позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

В судовому засідання представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 первісний позов не визнав, підтримав позов про розірвання кредитного договору, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Третя особа без самостійних вимог Мілованов А. в засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи до суду не подав, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи , суд приходить до висновку, що позов ВАТ ВТБ Банк підлягає до задоволення, а в задоволенні вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

Висновок суду ґрунтується на наступному.

Як встановлено по справі, на підставі поданої ОСОБА_3 заяви від 17.10.2006 року між АКБ «Мрія» (правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк, що підтверджується випискою з протоколу загальних зборів учасників (акціонерів) АКБ «Мрія» від 25.01.2007 року «Про ребрендінг та зміну назви АКБ «Мрія» ) в особі Вінницької філії та ОСОБА_3, 19 жовтня 2006 року був укладений кредитний договір №1291, за яким позивач надав останньому кредит в сумі 80 000,00 (вісімдесят тисяч) доларів США строком користування до 16 жовтня 2009 року із сплатою 13,5% (тринадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних на придбання екскаватора «Борекс - 2101» та холодильного обладнання (а.с.7).

Свої обов'язки позивач виконав своєчасно, надавши позивачу кредит, що підтверджується заявами на видачу готівки (а.с.15-16).

З травня 2008 року ОСОБА_3 припинив належним чином виконувати свої зобов 'язання за кредитним договором, що підтверджується виписками з позичкового та процентного рахунків (а.с 17-21).

Згідно з п. 4.5 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язувався повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадку порушення ним своїх зобов'язаннь за кредитним договором, в тому числі несплати процентів за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати процентів), а також неповернення (в т.ч. несвоєчасного повернення) чергової частини кредиту.

ОСОБА_3 не повернув на вимогу позивача суму кредиту 46 702,82 доларів США  і не сплатив заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 2 758, 69 доларів США, чим порушив п. 4.5 кредитного договору, що підтверджується копіями претензійних листів та вимоги про усунення порушень.

Пунктом 9.1. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми;

П. 9.2.   Кредитного   договору  передбачено, що  у разі  несвоєчасної   (неналежної) сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_3 сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день   прострочення виконання.

Загальна сума заборгованості, згідно розрахунку заборгованості, яку ОСОБА_3 зобов 'язаний сплатити, станом на 17.07.2009 року складає 49 601,70 доларів США, що відповідно до курсу валют Національного Банку України становить 378 981,79 грн.

Позивач звертався до відповідача з проханням своєчасно виконувати кредитні зобов'язання та погасити існуючу заборгованість, що підтверджується копіями претензійних листів, однак останній на звернення не реагує, що підтверджує що відповідач умисно ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, а будь-яких форс-мажорних обставин, які б перешкоджали виконанню зобов'язань і які не можна було передбачити та запобігти їх настанню, не існує.

Дані правовідносини регулюються:

-     відповідно до ст.1054 ч.І ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. При отриманні кредиту Відповідач зобов'язався відповідно до п. 4.1 кредитного договору повернути Позивачу отриманий від нього кредит та сплатити Банку проценти за користування кредитом у розмірі та в порядку передбаченому цим кредитним договором;

-     згідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов 'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, а також сторони не мають права в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов 'язань;

•   -     відповідно ч.2 ст. 625, ч.1 ст.1050 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та проценти;

•   -     згідно ст.22 ЦК України, яка є загальною нормою права, збитками є: втрати, яких зазнала особа в зв'язку з знищенням або пошкодженням майна; витрати, які особа робила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода);

•   -     відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією з сторін у зобов'язанні свого обов'язку у встановлений строк, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання в повному обсязі;

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 недотримався умов договору, а право позивача невиконанням зобов’язання порушено, тому воно підлягає судовому захисту.

            Відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору суд виходив з наступного.      

    Відповідно до ч. 1. ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.

Відповідно  до ч. 2. ст. 652 ЦК України якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав,  встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов:

?   в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;

?   зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при   всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

?   виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;

?   із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

             Твердження про те, що зміна курсу національної валюти до іноземних валют, зокрема до долара США є тією обставиною, яка істотно змінилась та в момент укладення договору ОСОБА_3 виходив з того, що така зміна обставин не настане є необґрунтованим та безпідставним, оскільки в Україні курси валют є нестійкими і вони постійно змінюються. Жодним нормативно-правовим актом України не встановлено норми, в якій би був зафіксований єдиний офіційний   курс гривні до іноземних валют, а навпаки відповідно ч. 1 статті 36 Закону України «Про національний банк України» Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

    Згідно ч. 1. ст. 8 Закону України «Про валютне регулювання та валютообмінні операції» для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

    Відповідно до п. 2  Постанови Правління НБУ № 496 від 12 листопада 2003 року «Про затвердження Положення про встановлення  офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється щоденно - для вільно конвертованих валют (1-ша група Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.1998 року №34) [ у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 року №378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за №841/7129 (із змінами], для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України, що є Додатком 1 до даного Положення.  До цього класифікатору включено іноземну валюту – долар США.

      Відповідно до п. 12 Постанови Правління НБУ №496 від 12 листопада 2003 року   інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют та банківських металів розміщується в міжнародній комп’ютерній мережі Інтернет, надсилається територіальним управлінням НБУ та банкам згідно з Тимчасовою схемою розсилання організаційно-розпорядчих і нормативно-правових актів Національного Банку, центральним органом виконавчої влади згідно з переліком, установленим Національним банком.

    Тобто, офіційний курс НБУ гривні до іноземних валют, а саме до долара США є мінливим та інформація щодо мінливості є загальновідомою, а доступ до чинного законодавства України є відкритим, зокрема до вищевказаних нормативно-правових актів України, а  до моменту укладення кредитного договору  №1291 від 19 жовтня 2006 року (далі-Кредитний договір) Позивач мав право вибору отримання кредитних коштів як в національній валюті, так і в іноземній валюті.

    ОСОБА_3 розуміючи те, що офіційний курс НБУ національної валюти до іноземної валюти є не стабільним, на власний ризик  уклав кредитні договори та отримав кредитні кошти в іноземній валюті.

    ОСОБА_3 допустив невиконання зобов’язань, щодо погашення кредиту перед Банком з травня 2008 року. Курс долара США до гривні станом на 31 травня 2008 року становив 485, 20 гривень за 100 доларів США.

З врахуванням викладеного можна стверджувати, що ОСОБА_3  в момент укладення Кредитного договору міг передбачити всі обставини, які могли вплинути на виконання зобов’язань, оскільки офіційний курс НБУ національної валюти до іноземних валют має мінливий характер; виконання кредитного договору не порушує майнових інтересів йогоі не позбавляє того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки при укладенні кредитного договору ОСОБА_3 розраховував на отримання кредитних коштів та отримав їх у Банка; із суті кредитного договору  випливає, що всі витрати, пов’язані із конвертацією коштів ОСОБА_3 у валюту кредиту, обов’язкові платежі за операції купівлі-продажу валюти та всі інші витрати покладаються на нього ;  розірвання кредитного договору потягне для Банка шкоду, яка  значно перевищує затрати,  необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, тому що Банк  здійснює господарську діяльність, метою якої є отримання прибутку, а також Банк має власні зобов’язання перед іншими особами, а основним доходом при здійсненні Банком кредитної операції є проценти за користування кредитом, які Банк погодив із ОСОБА_3  

При розірванні кредитного договору Банк не матиме доходу, на який він розраховував при його укладенні, а  у такому випадку матиме збитки і не зможе виконувати власні зобов’язання перед іншими особами так і за рішення суду, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність» держава не відповідає  за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави.

Суд вважає неприпустимим вирішення справи односторонньо, враховуючи тільки витрати на обслуговування кредиту ОСОБА_3, при цьому не врахувавши, які збитки будуть завдані Банку при розірванні кредитного договору.

Суд не вважає що ці обставини повністю відповідають низці вимог, що необхідні для розірвання кредитного договору за вимогами статті 652 Цивільного кодексу України. Ускладнення, щодо виконання прийнятих зобов’язань за кредитним договором через збільшення курсу долару США не є наявністю чотирьох обов'язкових умов, одночасна наявність яких є підставою для розірвання договору (частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції, встановлено, що кредитним договором передбачено погашення кредиту, сплата відсотків за ним у валюті кредиту. Таким чином, ніяких змін умов договору не відбулося. ОСОБА_3, повинен сплачувати Банку тільки ті суми грошових коштів, які були передбачені кредитним договором.

Оскільки, ОСОБА_3   звернувся до банківської установи і отримав за своїм власним волевиявленням валютні кредити, усвідомлюючи необхідність їх повернення у валюті, підписав кредитний договір, і погодившись з умовами їх повернення незалежно від валюти отриманого ним прибутку, то кредитний договір не може бути розірваний за безпідставною вимогою борзника, та ще й за відсутності обов'язкових умов, які передбачені  статтею 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати залучення коштів у фізичних та юридичних осіб для розміщення цих коштів від власного імені, на власних умовах та власний ризик. В тому числі цим Законом обумовлено поняття "кошти" - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. ВТБ Банк має відповідну ліцензію та дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі залучення і розміщення коштів в іноземній валюті. Використовуючи своє право, надане вищевказаною ліцензією на банківську діяльність і дозволом на здійснення операцій з валютними цінностями, банк залучає вклади в іноземній валюті, у тому числі і на міжнародних валютних ринках. По вкладах, залучених в іноземній валюті, банк має зобов'язання повернути грошові кошти і заплатити відсотки відповідно теж в іноземній валюті. Укладаючи з позичальником кредитний договір в іноземній валюті, банк від свого імені і на свій ризик розміщує залучені раніше валютні кошти.

Слід зазначити, що виходячи зі змісту статей 1046, 1054 Цивільного кодексу України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику і кошти в обов’язковому порядку мають бути повернуті ним в тій самій валюті, в якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами. Відсутність у позивача необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов’язання у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України. Зміна обставин, на які посилається позивач ніяким чином не пов’язана з умовами виконання договору.

Посилання ОСОБА_3 на збитки при веденні підприємницької діяльності і неотримання прибутку, суд не бере до уваги.

Згідно ч.1 статті 42 ГК України підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів одержання прибутку. При посиланні ОСОБА_3 на свою господарську діяльність, яку здійснює на власний ризик, тому він при укладенні кредитного договору повинен був розрахувати всі обставини, що могли вплинути на виконання його зобов’язань перед Банком. Твердження ОСОБА_3 про те, що зміна курсу національної валюти до іноземних валют зокрема до долара США є тією обставиною, яка істотно змінилася, та в момент укладення договору ОСОБА_3 виходив з того, що така зміна обставин не настане, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання ОСОБА_3 як на підставу розірвання кредитного договору на світову економічну кризу не може бути підставою для задоволення його вимог про розірвання кредитного договору, оскільки світова економічна криза стосується всіх суб’єктів господарювання, в тому числі і Банк, зокрема, розірвання кредитного договору ставить у невигідне економічне становище Банк.    

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач зобов’язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили, що така зміна не настане. Це правило прямо випливає з приписів статті 652 ЦК України.

Проте, ОСОБА_3 не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що на момент укладення ним кредитного договору існували будь-які обставини, які б свідчили, що вже ніколи (або протягом дії кредитного договору) не зміниться встановлений НБУ України курс гривні до долара США.

    ОСОБА_3 не надав суду докази того, що виконання ним договору щодо повернення кредиту в доларах США порушує співвідношення майнових інтересів сторін договору і позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору.

Розглядаючи дану цивільну справу, визначаючись щодо заявлених позивачем вимог суд виходив з того, що відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені неї і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.79 та п.2. ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат, зокрема, відносяться витрати по сплаті судового збору та витати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до меморіального ордеру № 1 від 13.11.2008 року сплачено державне мито в розмірі 1700 грн. та відповідно до меморіального ордеру № 2 від 13.11.2008 року сплачено витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., які підлягають стягненню на користь Банку.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 509, 526, 530, 538, 546, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 614, 625, 1050 ЦК України,ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 130, 174, 209, 212, 212-216 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

    Первісний позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії заборгованість за кредитним договором №1291 від 19 жовтня 2006 року в сумі 49 601 (сорок дев’ять тисяч шістсот один) долар США 70 центів, що еквівалентно 392 557 (триста дев’яносто дві тисячі п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 77коп., судові витрати в сумі 1730   (одна тисяча сімсот тридцять) грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 пред’явленого до ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії про розірвання кредитного договору – відмовити.  

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Рішення набирає чинності через десять днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.

Суддя:/підпис/

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: