Справа № 2-140/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 травня 2010 року                                     Вінницький районний суд Вінницької області

в складі :  

головуючого судді                                                       Спринчука В.В.,

при секретарі                                                               Яровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тлумачення заповіту, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в  :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тлумачення заповіту, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Свої позовні вимоги вона обґрунтовує тим, що згідно заповіту від 19.02.2003 р. ОСОБА_4 заповідала своїй дочці ОСОБА_1 належне їй право на земельну частку (пай) КСП ім. Шевченка в селі Вінницькі Хутори Вінницького району, посвідчене сертифікатом ВН № 050637.

Померла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Останній рік життя ОСОБА_4 знаходилась на утриманні ОСОБА_1, яка її похоронила за свій рахунок, а також оплатила всі ритуальні послуги пов’язані з цим. Даний факт підтверджує довідка виконкому Вінницько-Хутірської сільради від 06.04.2010 р. № 595.

На час вчинення заповіту ОСОБА_4 належав сертифікат на право на земельну частку (пай), і вона мала право на виділення у натурі земельної ділянки та отримання державного акту на право власності на землю. Цим правом ОСОБА_4 скористалась, почавши процес виділення в натурі земельної частки. Але отримати на руки державний акт на право власності на землю не встигла в зв’язку зі смертю. Відповідно ОСОБА_4 не могла вчинити новий заповіт, так як не мала на руках Державного акту. Але свою волю відносно заповідання спірної земельної ділянки своїй дочці ОСОБА_1 вона чітко визначила не лише заповітом, але і в приватних бесідах з іншими родичами.

Після смерті матері позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини до нотконтори, але в видачі свідоцтва їй було відмовлено, оскільки мати заповідала їй право власності на земельну ділянку(пай), що не була на той час виділена в натурі і належала померлій на підставі сертифікату.

ОСОБА_4 заповідаючи позивачці право на земельну частку (пай) мала на увазі, що заповідає їй всю землю, яку в майбутньому мала б, незалежно від того, яким правовстановлюючим документом це право посвідчується та чи виділена земельна ділянка в натурі.  

Спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_4 є позивач, її сестра ОСОБА_2, брат ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд заповіт,вчинений 19 лютого 2003 року ОСОБА_4, яким вона заповідала позивачці належне їй право на земельну частку (пай) КСП ім..Шевченка в селі Вінницькі Хутори Вінницького району та області, посвідчене сертифікатом ВН № 050637 та посвідчений секретарем Вінницько-Хутірської сільської ради №21 тлумачити так, що ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.2620 га, розміщену на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, серії ВН № 045320 визнавши за позивачкою право власності на вказану земельну ділянку.    

Відповідач ОСОБА_3 вимоги позову визнав, суду пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4, після смерті якої спадкоємцями були її діти, сторони по справі. Оскільки при житті за ОСОБА_4 доглядала дочка ОСОБА_1, вони разом проживали, тому мати заповіла належну їй земельну частку (пай). За життя мати постійно наголошувала, що земельну ділянку (пай) вона заповість ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_5 суду пояснила, що вимоги позивача не визнаються, просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, надала суду письмову заяву в якій просила розглянути справу у її відсутність, виклала письмово свої заперечення, які мотивувала тим, що доки батьки проживали самостійно вона їх навідувала, надавала допомогу, в 2004 році вони переїхали жити до ОСОБА_1 і знаходились на її утриманні. Батьки за життя зробили розпорядження щодо належного їм майна. Щодо існування заповіту відповідачці відомо не було. Оскільки вважає, що ? спірної земельної ділянки (паю) належить їй, вона від своєї частки спадкового майна, саме спірної землі не відмовлялась просила суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов обґрунтований а тому підлягає до задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 (а.с. 10), яка 23.05.1973 року уклала шлюб із ОСОБА_8, змінивши своє прізвище на «ОСОБА_1» (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області (а.с. 13).

Згідно заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заповідала своїй дочці ОСОБА_1 належне їй право на земельну частку (пай) КСП ім. Шевченка села Вінницькі Хутори Вінницького району, посвідчене сертифікатом ВН №050637 (а.с. 12).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ВН №045320 ОСОБА_4 належить земельна ділянка розміром 1.26га, розташована на території Вінницько-Хутірської ради Вінницького району, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 16).

Встановлені судом правовідносини регулюються наступними нормами. Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Стаття 1235 ЦК України встановлює однозначне право заповідача на свободу волевиявлення в виборі спадкоємців. Відповідно до ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Згідно ст. 1256 ЦК України у разі спору між спадкоємцучями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.  

На час вчинення заповіту ОСОБА_4 належав сертифікат на право на земельну частку (пай), і вона мала право на виділення в натурі земельної ділянки та отримання державного акту на право власності на землю. Цим правом ОСОБА_4 скористалась, почавши процес виділення в натурі земельної частки. Але отримати на руки державний акт на право власності на землю не встигла в зв’язку зі смертю. Відповідно ОСОБА_4 не могла вчинити новий заповіт, так як не мала на руках Державного акту. Але свою волю відносно заповідання спірної земельної ділянки своїй дочці ОСОБА_1 вона чітко визначила не лише заповітом, але і в приватних бесідах з іншими родичами, що підтвердив ОСОБА_3

Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_4 до Вінницької районної нотаріальної контори відповідачі не звертались, тому відповідно до ст. 1272 ЦК України вони вважаються такими, що не прийняли її.

Згідно ПП ВСУ N7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців застосовується норма статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців і розподіляється між ними порівну.

Як встановлено з оглянутої в судовому засіданні спадкової справи після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась.

ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із ОСОБА_4, протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК України, про відмову від спадщини не заявляла, а тому вважається такою що прийняла спадщину.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Розглядаючи дану цивільну справу, визначаючись щодо заявлених позивачем вимог суд виходив з того, що відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 159, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 213, 1233, 1235, 1236, 1256 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Заповіт, вчинений 19 лютого 2003 року ОСОБА_4, яким вона заповідала ОСОБА_1 належне їй право на земельну частку (пай) КСП ім.Шевченка в селі Вінницькі Хутори Вінницького району та області, посвідчене сертифікатом ВН № 050637 та посвідчений секретарем Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області за №21 тлумачити так, що ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.2620 га, розміщену на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, серії ВН № 045320.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Вінницькі Хутори Вінницького району та області право власності на земельну ділянку площею 1.2620 га, розміщену на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /державний акт про право власності на земельну ділянку, серії ВН № 045320/.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Рішення набирає чинності через десять днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.

Суддя :