Справа № 2-127/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ

21 червня 2010 року                             Вінницький районний суд Вінницької області

в складі :  

головуючого судді                                                   Спринчука В.В.,

               при секретарі                                                           Яровій О.В.,

              з участю позивачки                     ОСОБА_1,

        представника позивача                 ОСОБА_2,

        відповідачки                         ОСОБА_3

представників відповідача                 ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд постановити рішення, яким розділити житловий будинок АДРЕСА_1, виділивши їй в натурі ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель. Позов мотивований тим, що  в 1992 році ОСОБА_1 подарувала відповідачці ОСОБА_3 ? частину вказаного житлового будинку. На протязі всього цього часу вони користувались кожний своєю частиною будинку до тих пір, поки син відповідачки самостійно не оформив в 1998 році за договором дарування на себе іншу половину. ОСОБА_1 звернулась в суд і визнала договір дарування від 1998 року недійсним і з тих пір у них з відповідачкою почали виникати сварки з приводу користування будинком, оскільки вона забороняє їй користуватись підвалом та горищем. Враховуючи те, що ОСОБА_1 належить на праві власності ? частина житлового будинку з підвальним приміщенням, а також літня кухня-сарай «Б» та криниця «К» позивачка просила суд задовольнити позов і розділити будинок, дотримуючись співвідношення часток співвласників по ?.

    В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд розділити спірне майно по першій частині першого варіанту, запропонованого висновком №567/568 судової будівельно-технічної експертизи від 22.01.2010 року, судові витрати стягнути з відповідача.

ОСОБА_3 та її представники заперечували проти позову стверджували, що будинок по АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, але порядок користування між сторонами встановлений 27 травня 1992 року під час підписання договору дарування. Відповідачка вказувала, що своєю часткою користується у відповідності до договору дарування від 27 травня 1992 року, згідно з яким ОСОБА_1 подарувала їй ? частину жилого будинку з відповідною часткою господарських будівель. При цьому представник ОСОБА_3 зазначила, що в договорі вказано, що в користування обдарованої (тобто ОСОБА_3) відходять кімнати: 2-2, 2-3, прихожа 2-1, кухня 2-4 та частина підвалу 2 і 3. Данні, що вказані в договорі підтверджені технічним паспортом на будинковолодіння від 10.12.91р., що був складений перед укладенням договору.  ОСОБА_3 вважає, що своїми приміщеннями, зазначеними в договорі дарування користується правомірно на праві власності. Договір дарування є діючим, ніким не оскаржений та не скасований, приміщення відійшли ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором, а тому змінювати його умови позивачка не має права. Просила в позові відмовити.

З’ясувавши позицію сторін в межах заявлених вимог та поданих сторонами доказів, дослідивши та оцінивши матеріали справи, оглянувши інвентарну справу № 605, суд вважає, що в задоволенні вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Як вбачається із матеріалів справи 27 травня 1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 ? частину жилого будинку НОМЕР_1 з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1. Договором дарування визначено, що на присадибній ділянці розташовано один жилий цегляний будинок, жилою площею 63,2 кв.м., зазначений на плані літерою «А» та господарські будівлі: цегляна кухня «Б», дощата вбиральня «В», цегляний сарай «Г». В користування обдарованої переходять кімнати: 2-2, 2-3, прихожа 2-1, кухня 2-4 та частина підвалу 2 і 3 (а.с. 85-86).  

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи на замовлення ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації було виготовлено довідку-характеристику на відчуження частини даного житлового будинку. В довідці-характеристиці вказана частка, що підлягає відчуженню і приміщення, з яких вона складається: прихожа 2-1, кімнати 2-2, 2-3, кухня 2-4, частини підвалу 2, 3, а також визначена загальна вартість відчужуваної частки, яка становить 24 956 рублів (а.с. 25). З даної довідки вбачається, що приміщення, вказані в договорі дарування оцінені саме в ту суму, в якій бюро технічної інвентаризації визначило вартість частки, яка підлягала відчуженню.

Представником відповідачки було надано до матеріалів справи технічний паспорт, складений 10 грудня 1991 року на підставі якого складався розподіл приміщень між сторонами (а.с. 87-91). З даного технічного паспорту вбачається, що на технічному плані підвалу зазначено приміщення 1, 2 і 3. Приміщення підвалу 1 відділено від приміщень підвалу 2 і 3 капітальною стіною. Приміщення ж підвалу 2 і 3 сполучаються дверима. На плані першого поверху будинку зазначено, що приміщення 2-1, 2-3, 2-2 та 2-4 (які відійшли відповідачці) розділені стіною з приміщеннями 1-1, 1-2, 1-3 та 1-4 (які залишились у користування позивачки) і не сполучаються між собою, що свідчить про те, що в такому вигляді був побудований будинок, кожна сторона самостійно користувалась своєю часткою, які розділені між собою капітальною стіною. Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 дійсно набула права власності за договором дарування від 27.05.1992 року на приміщення 2-2, 2-3, прихожа 2-1, кухня 2-4 та частину підвалу 2 і 3, що визначені договором і встановлення іншого розподілу за наявності дійсного правочину є порушенням права власності відповідачки.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявний висновок №567/568 судової будівельно-технічної експертизи від 22.01.10р., складений Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у відповідності до ухвали суду від 12.03.2009 року. Судова експертиза була призначена за клопотанням ОСОБА_1 і при розгляді справи позивачка просила суд задовольнити позов, розділивши будинок у відповідності до першої частини першого варіанту, запропонованого судовим експертом. Даний варіант судової будівельно-технічної експертизи передбачає компенсування ОСОБА_3 першому співвласнику - ОСОБА_1  6576 грн. компенсації за відступ від ідеальної частки. Суд вважає, що вирішення спору в варіанті, на якому наполягає позивачка є неможливим з огляду на наступне. Як зазначено вище відступ від ідеальної долі в користування приміщеннями для сторін встановлений договором дарування 1992 року.

Як вбачається з висновку експертизи та підтверджено експертом ОСОБА_6 в судовому засіданні, при проведенні експертизи ним не брався до уваги договір дарування від 27.05.1992 року і експерт чітко відповів тільки на питання, поставлені перед експертизою щодо можливості реального розподілу будинку. Одночасно суд погоджується з доводами відповідачки щодо суперечливості висновку, оскільки при дослідженні питання щодо визначення дійсної ринкової вартості будинку експертом для порівняння брались не рівнозначні будинки (нове будівництво з усіма зручностями, тротуарною плиткою, броньованими дверима, близькість до громадського транспорту та ін.) Єдиний подібний будинок 1998 року будівництва вказаний експертом у вартості 55 000 у.о. В той же час ринкова вартість спірного будинку визначена експертом в розмірі 657 582 грн., що складає 82 095,12 у.о. Також, експертом, для порівняння встановлений 1997 рік будівництва, що не узгоджується із матеріалами справи. У відповідності до інвентарної справи спірний будинок був побудований в 1991 році, що суттєво впливає на визначення його вартості. Крім іншого відповідачка вказувала, що в її частині будинку постійно здійснюється підтримуючий косметичний ремонт, що впливає на вартість частки, у частині ж відповідачки ремонт не робився давно. Крім того, експертом до загальної вартості будинковолодіння та у розмір компенсації у відповідності до першого варіанту включена самовільно побудована криниця, незважаючи на те, що розподілу підлягають тільки зареєстровані у встановленому порядку об’єкти. Як пояснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 він не помітив в матеріалах інвентарної справи, що криниця є самовільно побудованою, між тим її вартість визначена у розмірі 6 697 грн. і це може суттєво вплинути на розмір відшкодування. З цих же міркувань є неприйнятним і другий варіант судової будівельно-технічної експертизи. Клопотання про проведення повторної чи додаткової експертизи сторони не заявляли.

Встановлення порядку користування можливе лише за умови викладення позовних вимог, що не порушують право власності інших осіб та викладених (поданих до суду) у визначеному законодавством порядку. Позовні ж вимоги, викладені в позовній заяві з урахуванням уточнення у відповідності до запропонованого варіанту судової будівельно-технічної експертизи, на яких наполягала позивачка та її представник з огляду на вищевикладене задоволенню не підлягають. Права, передбачені ст.ст. 27, 31 ЦПК України сторонам роз’яснювались.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати залишити за позивачем, доказів про понесені витрати по справі відповідач не подавала.

Розглядаючи дану цивільну справу, визначаючись щодо заявлених позивачем вимог суд виходив з того, що відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 66, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 325 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову пред’явленого ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Рішення набирає чинності через десять днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.

Суддя :/підпис/

Рішення не набуло чинності.

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: