Справа № 2а – 174/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді: Мазай Н.В.
при секретарі: Возній В.В.
з участю позивача : ОСОБА_1
представники відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Черкаській області про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
Позивач 09.06.2010 року звернувся в суд з позовом до відповідача про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення , посилаючись на те, що 08.06.2010 року інспектором ДПС ВДАІ ЗОАТ Монастирищенського району Черкаської області сержантом міліції Слівінським І.М. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої він порушив правила зупинки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 255 грн. З даною постановою не погоджується та вважає її такою, що не відповідає вимогам закону посилаючись на те, що він беззаперечно дотримується вимог правил дорожнього руху. Так, 08.06.2010 року керуючи автомобілем по вул. Леніна в м. Монастирище йому стало зле, він являється інвалідом ІІ-ї групи, переніс дві операції по онкозахворюванню, температура повітря становила більше 30 градусів. Він проїхав пішохідний перехід та зупинив автомобіль так, як керувати не мав змоги через стан свого здоров’я. Дружина, яка перебувала в автомобілі побігла в аптеку по ліки. Він ввімкнув аварійну сигналізацію та виходив виставляти знак аварійної зупинки, коли до нього підійшов працівник міліції. Відповідно до п. 1.10 правил дорожнього руху вимушена зупинка – припинення руху транспортного засобу через технічний стан або небезпеку, яка створюється вантажем, що перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі. Згідно з п. 15.14. ПДР України, в разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій зобов’язаний прийняти міри, щоб забрати транспортний засіб, а при неможливості це зробити – діяти відповідно до вимог пунктів 9.9-9.11 ПДР України. Він здійснив зупинку в тому місці через те, що значно погіршився стан його здоров’я, ним було ввімкнено аварійну сигналізацію. Вважає, що його дії відповідали ПДР України, а постанова від 08.06.2010 року суперечить п. п. 1.10, 15.14 ПДР України. За таких обставин постанова по справі про адміністративне правопорушення від 08.06.2010 року не відображає дійсних обставин справи та складена за відсутності належних доказів - відстань від його автомобіля до краю пішохідного переходу нічим не вимірювалась. Його скарги щодо погіршення самопочуття та прохання про допомогу були проігноровані працівником міліції. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язані з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення. Просить позов задоволити, визнати протиправною постанову серії СА № 074797 від 08.06.2010 року у справі про адміністративне правопорушення та скасувати зазначену постанову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просить його задоволити та пояснив, що він 08.06.2010 року рухався по вул. Леніна в м. Монастирище. Проїхавши пішохідний перехід, який знаходиться навпроти міської ради, в нього погіршився стан здоров»я і він не міг далі керувати автомобілем. Він прийняв вправо та зупинив автомобіль, включивши при цьому аварійну сигналізацію. Його дружина, яка перебувала з ним в автомобілі пішла в аптеку по ліки, а він вийшовши з автомобіля мав намір виставити знак аварійної зупинки. Він не встиг цього зробити, оскільки під»їхали працівники міліції і не звертаючи уваги на його пояснення, що він переніс декілька операцій і зупинка вимушена саме через стан здоров»я. почали складати протокол та постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Він вважає, що протокол та постанови винесені неправомірно, оскільки хоча він і зупинився ближче 10 метрів від пішохідного переходу, однак зупинка була вимушена, через поважну причину, а саме стан здоров»я. Просить позов задоволити, скасувати оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
В судове засідання представники відповідача не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повістки № 83500 від 09.07.2010 року, але суд вважає, що їх неявка, за даних обставин, відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, не перешкоджає розгляду справи та постановленню рішення на підставі наявних у ній доказів
Заслухавши пояснення позивача, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного :
- згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
- постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року);
- згідно копії постанови № 074797 від 08.06.2010 року, складеної інспектором ДПС Монастирищенського ВДАІ Слівінським І.М. 08.06.2010 року об 11 год. 55 хв. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1 керуючи автомобілем «Снеvrolet Lасетті», д/н НОМЕР_1, по вул. Леніна м. Монастирище порушив правила зупинки, а саме зупинив автомобіль блище 10 м від пішохідного переходу , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на нього відповідно до тексту постанови накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ( а.с. 4);
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
КУпАП закріплений принцип, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом. Порядок провадження в справах про адміністративне правопорушення визначається КпАП України.
Адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, настає у разі перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
З пояснень позивача ОСОБА_1, даних ним в судовому засіданні безпосередньо і які у відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України є доказом у справі, судом встановлено, що він дійсно 08.06.2010 року приблизно о 10 год.55 хв. керуючи автомобілем марки Снеvrоlет Lасетті, в м. Монастирище по вул. Леніна, йому стало зле, він являється інвалідом ІІ-ї групи, переніс дві операції по онкозахворюванню, проїхав пішохідний перехід та зупинив автомобіль так, як керувати не мав змоги через стан свого здоров’я.
- позивач заперечує правомірність накладення адміністративного стягнення, заперечує наявність в його діях правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП 08.06.2010 року, але відповідач отримавши матеріали позовної заяви, доказів протилежного не надав, ухвалу суду від 02.07.2010 року про витребування доказів, не виконав, що дає підстави суду вважати, що відповідач відмовився від захисту своїх прав в суді;
Крім цього, судом встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектором порушено вимоги КУпАП та наказу Міністерства внутрішніх справ № 185 від 22.02.2001 року в редакції від 21.06.2004 року ( далі Наказ), який видано з метою підвищення ефективності адміністративно-правозастосовної практики в органах внутрішніх справ ( в редакції від 21.06.2004 року), яким чітко регламентовано та роз”яснено відповідальним працівникам МВС порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, що підтверджує посилання позивача в адміністративному позові на порушення його конституційних прав на захист.
Так, при винесені постанови відповідачем не враховані ті обставини, що правопорушник заперечував факт скоєння ним адміністративного правопорушення, а будь-які докази в протоколі про адміністративне правопорушення на підставі якого було винесено постанову та посилання на докази в самій постанові були відсутні. Крім того, у протоколі не зазначено свідків правопорушення, хоча, як випливає з пояснень позивача та свідка ОСОБА_4, у цей час вона також була присутня на місці пригоди й могла засвідчити той факт, що позивачу дійсно стало зле і зупинку він здійснив вимушено, який відповідачем не був опитаний у якості свідка.
Позивачем було виконано зупинку в м. Монастирище по вул. Леніна, ближче 10 метрів до пішохідного переходу, але зупинка була вимушеною та здійснена із включенням аварійної сигналізації. Рух автомобіля було припинено внаслідок поганого самопочуття водія транспортного засобу, що відповідно до п.1.10 ПДР України підпадає під визначення «вимушена зупинка» та підтверджується наданими позивачем доказами, а саме епікризом ( а.с. 5), довідкою до акта огляду МСЕК ( а.с.6). Вимушену зупинку було здійснено безпосередньо за пішохідним переходом, без наїзду на пішоходну смугу. Позивач виконав вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху України – не здійснював перешкод та небезпеки для руху інших учасників дорожнього руху. Дотримуючись вимог п.19.4 ПДР України, під час вимушеної зупинки увімкнув аварійну світлову сигналізацію, що підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5
Підстав, для визнання показів свідків недостовірними та підстав ставити їх під сумнів, суду не надано.
Крім того, на прохання позивача не були допитані свідки, їх свідчення не внесені до протоколу адміністративного правопорушення.
Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.05 року № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення встановленою особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач вказував, що не згодний з визначеним порушенням, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували б наявність складу правопорушення, вини позивача та спростовувати його свідчення, але таких доказів протокол, а ні постанова не містить.
- враховуючи те, що відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі зокрема, порушень правил зупинки, а з пояснень позивача, даних ним в судовому засіданні, які не спростовані відповідачем, встановлено, що позивач здійснив «вимушену зупинку» ближче ніж за 10 метрів від пішохідного переходу, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, яка має вищу юридичну силу, про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому суд вважає, що за даних обставин підстави, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення відповідно адміністративного стягнення , відсутні, відповідно адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, Наказу Міністерства внутрішніх справ № 185 від 22.02.2001 року в редакції від 21.06.2004 року ( зі змінами та доповненнями) та керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України, ст. ст. 33, 122, 245, 246, 247, 283, 284 КУпАП, ст. ст. 6-14, 17, 60, 69, 71, 87, 94, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задоволити повністю .
Визнати протиправною постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 074797 від 08.06.2010 року відносно ОСОБА_1, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 074797 від 08.06.2010 року відносно ОСОБА_1, за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови через районний суд до Київського апеляційного адміністративного суду .
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: Н.В. Мазай