Справа № 2а - 171/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді: Мазай Н.В.
при секретарі: Возній В.В.
з участю позивача : ОСОБА_1
представники відповідача не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Черкаській області про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
Позивач 07.06.2010 року звернувся в суд з позовом до відповідача про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 27.05.2010 року ІДПС ВДАІ м. Монастирище сержантом міліції Білоус О.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої він порушив швидкісний режим, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 260 грн. З даною постановою не погоджується та вважає її такою, що не відповідає вимогам закону посилаючись на те, що в постанові вказано, що він рухався по вул. Леніна в м. Монастирище зі швидкістю 83 км/год. 27.05.2010 року під час керування автомобілем по вул. Леніна в м. Монастирище він не порушував швидкісний режим, оскільки рухався зі швидкістю 60 км/год. На його заперечення та вимогу показати документи на технічний пристрій, яким було зафіксовано швидкість руху його транспортного засобу інспектор ДПС відмовив. Посилається в позові на те, що відповідно до ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 року, технічні пристрої підлягають періодичній повірці - встановленню придатності засобів вимірювальної техніки до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик. Про результати повірки складається відповідний документ, який має певний період дії. Відповідно до цього ж Закону технічні пристрої можуть мати певну похибку у вимірюванні. Крім того, вказує на те, що мала місце розбіжність у часі - коли його зупинив інспектор ДПС та у часі, який був зафіксований на технічному пристрої, яка складала 5 хвилин. На дану обставину він звернув увагу інспектора ДПС та записав у протоколі про адміністративне правопорушення серії СА № 109976. Його вимога опитати свідків була залишена без задоволення. Відповідно до п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. Відповідно до вимог КУпАП не притягується до адміністративної відповідальності особа, що перевищила швидкість руху до 20 км/год. Тобто, відповідач не довів його вину у вчиненні адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку, а тому просить визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 27.05.2010 року серії СА № 074713 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просить його задоволити, визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 27.05.2010 року № 074713 відносно нього та пояснив, що він дійсно рухався 27.05.2010 року по вул. Леніна в м. Монастирище. Однак зі швидкістю руху не більше 60 км/год. Перед зупинкою його автомобіля, інспектор ДАІ зупинив інший автомобіль. Коли інспектор пред»явив йому показники радару, він зауважив, що зафіксована на приладі швидкість руху 83 км/год не може належати його автомобіля, оскільки має місце розбіжність в часі фіксування швидкості та зупинки його транспортного засобу, про що зазначив в протоколі. Він вважає, що швидкість руху, зафіксована приладом 83 км/год, належала транспортному засобу, який було зупинено раніше. На його вимогу опитати свідків. Інспектор відмовив та повідомив, що « він не буде підстроювати прилад під кожного водія». Вважає, що ПДР він не порушував, а протокол та відповідно оскаржувана постанова відносно нього винесені неправомірно, просить позов задоволити в повному обсязі.
В судове засідання представники відповідача не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повістки № 72540 від 25.06.2010 року, але суд вважає, що їх неявка, за даних обставин, відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, не перешкоджає розгляду справи та постановленню рішення на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного :
- згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
- відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
- постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року);
- згідно копії постанови серії СА № 074713 від 27.05.2010 року, складеної І ДПС Монастирищенського ВДАІ Білоусом О.В. 27.05.2010 року о 16 год. 25 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 211210 д/н. НОМЕР_1, в м. Монастирище по вул. Леніна перевищив швидкість на 23 км. При наявності знака 5.45 рухався зі швидкістю 83 км/год. Швидкість вимірювалась приладом Беркут 0710170 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на нього відповідно до тексту постанови накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. за ( а.с. 8);
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
КУпАП закріплений принцип, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом. Порядок провадження в справах про адміністративне правопорушення визначається КпАП України.
У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З пояснень позивача ОСОБА_1, даних ним в судовому засіданні безпосередньо і які у відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України є доказом у справі, судом встановлено, що він дійсно 27.05.2010 року приблизно о 16 год. 20 хв. рухався автомобілем марки ВАЗ 211210 д/н. НОМЕР_1, в м. Монастирище по вул. Леніна, однак встановленої швидкості руху не перевищував, так як слідкував за швидкістю свого автомобіля.
- позивач заперечує правомірність накладення адміністративного стягнення, заперечує наявність в його діях правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП 27.05.2010 року, але відповідач отримавши матеріали позовної заяви, доказів протилежного не надав, ухвалу суду від 23.06.2010 року про витребування доказів, не виконав, що дає підстави суду вважати, що відповідач відмовився від захисту своїх прав в суді;
Крім цього, судом встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектором порушено вимоги КУпАП та наказу Міністерства внутрішніх справ № 185 від 22.02.2001 року в редакції від 21.06.2004 року ( далі Наказ), який видано з метою підвищення ефективності адміністративно-правозастосовної практики в органах внутрішніх справ ( в редакції від 21.06.2004 року), яким чітко регламентовано та роз”яснено відповідальним працівникам МВС порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05 року № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення встановленою особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів, що не виконано інспектором.
Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач вказував, що не згодний з визначеним порушенням, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували б наявність складу правопорушення, вини позивача та спростовувати його свідчення, але таких доказів протокол, а ні постанова не містить.
- враховуючи те, що відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, а з пояснень позивача, даних ним в судовому засіданні, які не спростовані відповідачем, встановлено, що позивач рухався зі швидкістю близько 60 км/год в зоні дії дорожнього знаку 5.45 ”Початок населеного пункту”, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, яка має вищу юридичну силу, про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому суд вважає, що за даних обставин підстави, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення відповідно адміністративного стягнення , відсутні, відповідно адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, Наказу Міністерства внутрішніх справ № 185 від 22.02.2001 року в редакції від 21.06.2004 року ( зі змінами та доповненнями) та керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України, ст. ст. 33, 122, 245, 246, 247, 283, 284 КУпАП, ст. ст. 6-14, 17, 60, 69, 71, 87, 94, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задоволити повністю.
Визнати протиправною постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 074713 від 27.05.2010 року відносно ОСОБА_1, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СА № 074713 від 27.05.2010 року відносно ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови через районний суд до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: Н.В. Мазай